Явище транспозиції в лінгвістиці: поняття та головний зміст, класифікація та різновиди, мовленнєві засоби. Причини та наслідки транспозиції в англо-українському перекладі, Особливості виявлення даного лінгвістичного явища в різних частинах мови.
Аннотация к работе
Дипломна робота спеціаліста на тему: «Причини та наслідки транспозиції в англо-українському перекладі» Вступ Перекладознавство сьогодні порушує величезне коло проблем, які вивчають переклад як процес і як результат. Всі ми знаємо, що головною метою будь-якого перекладу є досягнення адекватності (еквівалентності) тексту перекладу щодо тексту оригінала. Отже, головне завдання перекладача при досягненні адекватності перекладу - це вправно застосувати різноманітні перекладацькі трансформації для того, аби текст перекладу якомога точніше передавав усю інформацію, яку несе в собі текст оригіналу, з дотриманням відповідних норм мови перекладу. Транспозиція частин мови як один із найпоширеніших типів перекладацьких трансформацій мовних одиниць широко представлена в перекладах художніх творів з англійської мови на українську. Дослідження різних аспектів граматичних трансформацій займають значне місце у працях як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників перекладу: Л.С. Бархударова, В.Г. Гака, В.І. Карабана, В.М. Комісарова, Я.І. Рецкера, О.Д. Швейцера. Явище переходу слів із однієї частини мови в іншу в процесі перекладу і пов’язані з цим граматичні перетворення в цілому вивчені ще недостатньо, досліджено лише окремі аспекти цього типу трансформацій (Л.С. Бархударов, В.І. Карабан, Я.І. Рецкер). Великий внесок у теорію транспозиції зробив Ш. Баллі, який уперше запровадив у науковий обіг поняття транспозиції. Різні підходи до вивчення транспозиції відбито у працях І.Р. Вихованця, В.І. Карабана, О.С. Кубрякової та інших дослідників. Концепції вчених різняться наголосом на морфологічну, синтаксичну та семантичну сутність явища транспозиції, а також повнотою дослідження цього явища, що пов’язано з широким або вузьким розумінням терміна «транспозиція» у перекладознавчій науці. Актуальним є розгляд основних причин застосування транспозиції у перекладі, а також її різновидів та умов застосування, що дає можливість по-новому поглянути на особливості процесу перекладу та будови англійської та української мов, зокрема на особливості функціонування лексичних, морфологічних та синтаксичних елементів двох мов. Важливість дослідження цієї проблеми пов’язана і з наявністю окремих помилок у студентів та перекладачів-початківців при здійсненні як усної, так і писемної форм перекладу стосовно вибору відповідних частин мови для перекладу в тих випадках, коли у цільовій мові не існує прямого відповідника. Метою дослідження є уточнення визначення та комплексний аналіз транспозиції частин мови у перекладах художніх текстів з англійської мови українською. Виявлення та опис головних причин частиномовних транспозицій на матеріалі перекладів англійських художніх текстів українською мовою. 5. Об’єктом дослідження є пари відповідних лексичних одиниць, словосполучень та речень вихідного та цільового текстів, де спостерігається транспозиція слів. Матеріалом дослідження слугували художні твори XX та кінця XIX сторіч таких авторів, як О. Вайлд, А.К. Дойл, Дж.Д. Селінджер, Р. Сабатіні, Е. Хемінгуей. Обовязковою умовою адекватного перекладу є вміння правильно аналізувати граматичну будову іншомовних речень, правильно визначати граматичні труднощі перекладу й конструювати речення у перекладі відповідно до норм мови і жанру перекладу. Так, в українській мові немає артиклів, герундія, часових форм дієслова груп Continuous та Perfect, складних підметових та додаткових інфінітивних конструкцій, а в англійській мові - дієприслівників, категорії роду іменників та прикметників тощо. Третю групу граматичних труднощів перекладу складають ті граматичні явища мови тексту оригіналу, що мають відмінні від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики: наприклад, форми однини і множини іменника наявні і в українській, і в англійській мовах, однак форми конкретних іменників можуть не збігатися (англійське «evidence» вживається тільки в однині, але може перекладатися формою і однини, і множини). Певні труднощі для перекладачів-початківців становлять граматичні омоніми - формально тотожні граматичні форми або конструкції, що мають різне граматичне явище (наприклад, дієслово «to do» може вживатися як допоміжне дієслово у заперечувальних і питальних реченнях, дієслово-репрезентант попереднього дієслова та як смислове дієслово). Наприклад, в англійській мові є так звані «формальний підмет» і «формальний додаток», неможливі у структурі українського речення. На сучасному етапі проблемою переходу однієї частини мови в іншу займаються такі вчені: Бархударов Л.С., Казакова Т.А., Вихованець І. та інші.