Класифікація та юридичний склад правопорушення. Об’єкт та об’єктивна сторона правопорушення. Суб’єкт та суб’єктивна сторона правопорушення. Причини правопорушень та шляхи їх подолання. Соціальна природа правопорушень. Правова профілактика правопорушень.
Аннотация к работе
Причини правопорушень та шляхи їх подоланняПоведінку, яка відповідає нормам закону, називають правомірною, тобто людина виконує все, що зобовязана робити, і не робить того, що заборонено законом. Насамперед, слід зазначити, що протиправна поведінка здійснюється у сфері права, але, на відміну від правомірної поведінки, вона є не формою свободи, а формою несвободи чи свавілля. Протиправна поведінка, оскільки вона має антиправову природу, входить до механізму правового регулювання тільки як юридичний факт, тобто як конкретна обставина. Під протиправною поведінкою розуміють поведінку людини, направлену проти інтересів суспільства в цілому, окремих його груп, конкретних людей, контролюючих його свідомістю і волею. Визнання цього факту породило наукову проблему: який із цих факторів є домінуючим у формуванні здібностей, відчуттів, поведінки, дій людини і яким чином здійснюється взаємозвязок соціального й біологічного в людині.Концепція правопорушення у загальній теорії права значною мірою сформувалася як узагальнення розробок галузевих юридичних наук, що відображено як у системі необхідних ознак правопорушення, так і в загальнотеоретичному його визначенні, яке узагальнило ці ознаки. Представники науки загальної теорії права, на відміну від галузевих юридичних наук, тривалий час не намагалися проаналізувати правопорушення, визначити його поняття та ознаки. Правопорушення - протиправне винне (або без вини) діяння (дія або бездіяльність), вчинене субєктом права, що порушує правопорядок, заподіює (або може заподіяти) соціальну шкоду окремим особам, суспільству, державі та може тягнути за собою юридичну відповідальність. Параскєвова, будь-яке правопорушення - це завжди певне діяння, що перебуває під постійним контролем волі та розуму людини, тобто вольова, усвідомлена дія (бездіяльність), що залежить від волі, свідомості людини і здійснюється нею добровільно. Правопорушенням визнається тільки винна поведінка субєкта права, коли у нього була можливість вибрати належну поведінку: вчиняти або не вчиняти правопорушення; інакше кажучи, індивід повинен усвідомлювати, що діє протиправно".Види правопорушень за ступенем суспільної небезпечності (шкідливості): проступок - відрізняються від злочинів меншим ступенем суспільної небезпечності та злочини-відрізняються від проступків підвищеним ступенем суспільної небезпечності Проступки-делікти (лат. delictum - проступок) - це правопорушення, що завдають шкоди особі, суспільству, державі і є підставою для притягнення правопорушника до передбаченої законом відповідальності. Конституційні проступки - це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) заподіянні шкоди порядку організації і діяльності органів влади і управління, конституційним правам і свободам громадян, але не мають ознак складу злочину. Як правило, вони регулюються нормами адміністративної, фінансової та інших галузей права і не повязані з виконанням службових обовязків (наприклад, порушення правил протипожежної безпеки; незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації; останнім часом - порушення митних правил: недоставлення в митницю товарів і документів для контролю, пошкодження митного забезпечення, розвантаження, видача і використання імпортних вантажів без дозволу митниці, порушення зобовязань щодо транзиту). Цивільно-правові проступки - це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у порушенні громадянами і організаціями майнових і особистих немайнових відносин, що складаються між субєктами права і становлять для них матеріальну і духовну цінність (наприклад, невиконання зобовязань за цивільно-правовим договором, поширення чуток, що принижують честь і гідність людини).Можна також зазначити, що склад правопорушення містить у собі сукупність закріплених ознак в законі обєктивного і субєктивного характеру, за наявності яких суспільно небезпечне діяння визначається конкретним правопорушенням. Не існує правопорушень у яких був би відсутній обєкт. Однак сам обєкт може розглядатися з двох точок зору: як загальний і як безпосередній. Загальний обєкт правопорушення - це ті суспільні відносини, які охороняються правом і яким правопорушення завдає шкоди. Наприклад, в загальний обєкт кримінального правопорушення (злочину) входить одне коло суспільних відносин, а в адміністративний проступок інше.Субєкт правопорушення - деліктоздатна фізична особа (людина) або деліктоздатне обєднання, які скоюють правопорушення. Деліктоздатність - це закріплена законодавством і забезпечина державою здатність субєкта нести юридичну відповідальність за вчинення ним правопорушення. Субєкт у разі вчинення правопорушення несе також деліктну відповідальність - обовязок особи, яке виникло порушення, відшкодувати заподіяні збитки [12,с.71]. так настання юридичної відповідальності фізична особа є різним, що визначено в окремих галузях законодавства.
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретична характеристика правопорушення
1.1 Поняття та ознаки правопорушення
1.2 Класифікація правопорушень
Розділ 2. Юридичний склад правопорушення
2.1 Обєкт та обєктивна сторона правопорушення
2.2 Субєкт та субєктивна сторона правопорушення
Розділ 3. Причини правопорушень та шляхи їх подолання
3.1 Соціальна природа та соціальні причини правопорушень