Поняття презумпції невинуватості та межі її дії. Нормативний зміст принципу презумпції невинуватості на стадії досудового розслідування. Обов’язок доказування винуватості особи і заборона покладати його на обвинуваченого. Доведеність обвинувачення.
Аннотация к работе
Принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесіБуло засуджено 176900 осіб, з них виправдано, у тому числі у справах приватного обвинувачення, - 578 осіб, або 0,3% від засуджених за вироками, що набрали законної сили. Презумпція невинуватості потребує ґрунтовного аналізу з урахуванням, зокрема, Конституції України, ратифікованих Україною Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та інших міжнародно-правових актів у галузі прав людини і судочинства, законодавства інших держав. Принципи містяться в Конституції України, Кримінально-процесуальному кодексі й інших правових актах (в тому числі і міжнародних-правових актах, що складають частину національного законодавства України) у вигляді кримінально-процесуальних норм загального і визначального характеру, які відбивають найбільш істотні риси і властивості кримінального судочинства. Всі принципи нерозривно повязані між собою і складають одну систему, в якій порушення одного принципу призводить до порушення інших принципів і, відповідно, до порушення законності. Принцип презумпції невинуватості в кримінальному процесі є гарантією забезпечення і захисту прав і свобод людини та звучить наступним чином: особа вважається невинною у скоєні злочину та не може бути віддана кримінальному покаранню, поки її провина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.62 Конституції України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. 11 Загальної декларації прав людини проголошує, що «кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатись невинною доти, доки її винність не буде встановлена у законному порядку шляхом гласного судового розгляду, під час якого їй забезпечуються усі можливості для захисту» [4, с 87]. 7-3 КПК України слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння, вчинене особою у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття кримінальної справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Таким чином, вимоги принципу презумпції невинуватості щодо неповнолітньої особи не порушуються, адже питання про її винність чи невинуватість вирішує суд, але положення ч. Гарантійна функція принципу презумпції невинуватості спрямована на закріплення обвинуваченому привілейованої позиції в процесі, адже не він має доказувати свою невинуватість, а навпаки, - на прокуророві лежить обовязок доказування вини і лише за допомогою таких засобів, які не порушують права обвинуваченого.Система і структура кримінально-процесуальних прав особи визначається не лише функціональним призначенням конкретної особи у кримінальному процесі, характером її інтересів, але перш за все конституційними правами і свободами, що належать їй. Процесуальні права є не лише засобами, використовуючи які особа згідно із своїм правовим становищем (потерпілого, обвинуваченого, свідка) реалізує притаманну їй кримінально-процесуальну функцію і таким чином впливає на провадження у справі, а й гарантіями конституційних прав і свобод, що належать даній особі (як і будь-якій іншій). Мається на увазі в першу чергу презумпція невинуватості як надзвичайно важлива гарантія охорони прав і законних інтересів особи. Основна суть презумпції невинуватості полягає в тому, що будь-яке висунуте проти особи обвинувачення повинно бути надійно доведено, що тільки в результаті судового розгляду з його гласністю, змагальністю, безпосередністю дослідження доказів і іншими гарантіями особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину, а до цього розглядається як невинувата. Право на захист - не лише гарантія законних інтересів особи, яка опинилась у становищі обвинуваченого, підсудного, але й умова встановлення і покарання дійсного злочинця (ним може бути не обвинувачений чи підсудний, а інша особа).
План
1.2 Нормативний зміст принципу презумпції невинуватості
Вывод
презумпція невинуватість досудовий розслідування
Українська держава кожен рік все далі й далі просувається шляхом демократичних перебудов. Цей шлях не є легким, існує надзвичайно багато проблем, подолання яких можливе завдяки подальшому процесу зміцнення законності, встановлення надійних гарантій охорони прав і законних інтересів особи.
Система і структура кримінально-процесуальних прав особи визначається не лише функціональним призначенням конкретної особи у кримінальному процесі, характером її інтересів, але перш за все конституційними правами і свободами, що належать їй.
Процесуальні права є не лише засобами, використовуючи які особа згідно із своїм правовим становищем (потерпілого, обвинуваченого, свідка) реалізує притаманну їй кримінально-процесуальну функцію і таким чином впливає на провадження у справі, а й гарантіями конституційних прав і свобод, що належать даній особі (як і будь-якій іншій). Процесуальні права особи мусять бути адекватними її основним правам і свободам, тобто достатніми і придатними для їх захисту. Мається на увазі в першу чергу презумпція невинуватості як надзвичайно важлива гарантія охорони прав і законних інтересів особи.
Значення презумпції невинуватості особливо зросло після прийняття Конституції України 1996 року, яка закріпила цей важливий принцип (ст. 62) і розкрила його суть.
Презумпцію невинуватості піднято до «рангу» міжнародного принципу - вона закріплена у Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році і в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 р., що свідчить про її цінність і важливість.
У роботі розглянуто точки зору багатьох вчених-юристів стосовно даного принципу, визначено основні ознаки презумпції невинуватості в Україні, що дозволило зробити наступні висновки.
Основна суть презумпції невинуватості полягає в тому, що будь-яке висунуте проти особи обвинувачення повинно бути надійно доведено, що тільки в результаті судового розгляду з його гласністю, змагальністю, безпосередністю дослідження доказів і іншими гарантіями особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину, а до цього розглядається як невинувата. В презумпції невинуватості виражена ідея про судовий контроль за правильністю висновків органів розслідування і прокурора з питання про винуватість особи у вчиненні злочину.
Презумпція невинуватості передбачає реалізацію права обвинуваченого на захист. Це право, у свою чергу, вимагає від органів розслідування, прокуратури та суду особливої ретельності дослідження, обдуманості і обґрунтованості всіх прийнятих у справі рішень. Право на захист - не лише гарантія законних інтересів особи, яка опинилась у становищі обвинуваченого, підсудного, але й умова встановлення і покарання дійсного злочинця (ним може бути не обвинувачений чи підсудний, а інша особа). Отже, реалізація права на захист - це також засіб зясування істини і умова успішної боротьби зі злочинністю.
Презумпція невинуватості повинна розглядатись у двох аспектах - сутнісному і формально-правовому. Перший аспект повязаний з вимогою вважати обвинуваченого невинуватим, доки внутрішнє переконання слідчого, прокурора, суду не підкаже їм, що винуватість достовірно встановлена, доведена. Другий аспект - це вимога вважати обвинуваченого невинуватим до тих пір, доки не винесено обвинувальний вирок і він не набрав законної сили. Розгляд презумпції невинуватості в цих двох аспектах дозволяє відрізнити думку посадових осіб, які ведуть процес, з приводу питання про невинуватість від офіційного визнання особи винуватою у вчиненні злочину від імені держави - субєкта права кримінального покарання - у вироку суду. Сутнісний аспект не виходить за межі методики дослідження (необхідно спочатку припустити, що особа невинувата, а потім спростувати це припущення за допомогою доказів застосовуючи логічний прийом доказування «від протилежного»).
Формально-правовий підхід до презумпції невинуватості дозволяє встановити, що незалежно від переконання дізнавача, слідчого і прокурора в тому, що особа вчинила злочин, вона до винесення вироку і набрання ним сили не вважається винуватою; більш того, держава до вказаного моменту вважає її невинуватою. Тому при недостатності доказів винуватості особа повинна бути виправдана, реабілітована на основі презумпції невинуватості. Формально-правовий підхід до презумпції невинуватості приводить до висновку, що вона - обєктивне правове положення, тобто певна позиція законодавця з питання про те, встановлена винуватість обвинуваченого чи ні, і чи слід поводитись з ним як із злочинцем. В рамках цього більш широкого підходу визначається правовий статус обвинуваченого як особи, яка до набрання законної сили обвинувальним вироком розглядається державою як невинувата.
Список литературы
1. Лемак В.В. Наслідки нерозпочатої реформи // Дзеркало тижня. - №6 від 17 лютого 2007. - 24 с.
2. Веб. Сайт Верховного Суду України (статистичні дані та узагальнення судової практики): www.scourt.gov.ua.
3. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. - К., Юрінком Інтер, 1999. - 240 с.
4. Осауленко О.А. Реалізація принципу презумпції невинуватості у досудових стадіях кримінального процесу. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний університет внутрішніх справ. К., 2006. 16 с.
5. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини // Вісник Верховного Суду України, 1997. - №3 (вкладна).
6. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - 141 c.
7. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: АТІКА, 2006. -208 с.
8. Смітієнко З.Д., Осауленко О.А. Презумпція невинуватості та правовий статус особи, запідозреної в скоєнні злочину // Концепція розвитку законодавства України. - К.: Інститут законодавства верховної Ради України. - 1996. - С. 431.
9. Гончаренко В.Г. Концептуальні питання правової реформи в Україні // Вісник Академії адвокатури України, 2006. - Вип. 5.
10. Кучинська О.П., Кучинська О.А. Кримінальний процес України. - К., 2005. - 202 с.
11. Вапнярчук В.В. Кримінальний процес України (в схемах і таблицях). - Х., 2005. - 212 с.
12. Молдован В.В. Кацавець Р.С. Кримінальний процес України. - К., 2006. - 297 с.
13. Михеєнко М.М. Конституційні принципи кримінального процесу // Вісник Академії правових наук. - Харків, 1997. - №2 (9). - 57 c.
14. Європейська конвенція про захист прав та основних свобод людини від 4 листоп. 1950 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/2440800/2440800-002.htm.
15. Півненко В. Принцип презумпції невинуватості. Суперечності конституційних положень та норм кримінально-процесуального законодавства / В. Півненко, С. Коновалов // Вісник прокуратури. - 2007. - №7. - С. 64-67.