Розвиток консервативно-монархічного, ліберально-демократичного, націоналістичного та соціалістичного середовищ закордонних українців. Тематика, склад авторів та редакційна політика друкованих органів української політичної еміграції 1920-1930-х рр.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі історії та політичної теорії Національного гірничого університету (м. Швидько Ганна Кирилівна, Національний гірничий університет, кафедра історії та політичної теорії, професор Офіційні опоненти:доктор історичних наук, старший науковий співробітник Рудий Григорій Якович, Президія НАН України, Сектор з координації наукових досліджень в галузі природничих і суспільних наук Науково-організаційного відділу, вчений секретар кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Осташко Тетяна Сергіївна, Інститут історії України НАН України, відділ історії української революції 1917-1920 рр., провідний науковий співробітникВ руслі цього процесу на перший план перед дослідниками виступає проблема джерельної бази, її розширення та використання. Преса є вагомою складовою групи писемних джерел, вона дозволяє досліднику простежити різноманітні явища, події та процеси суспільно-політичного життя країни. Вимушений виїзд з України значної кількості представників політично активної складової українського суспільства був наслідком поразки національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. Внутрішньополітична боротьба, яка розгорнулася під час революції, великою мірою визначила і характер стосунків між різними ідеологічними напрямами у подальшому - вже на еміграції. У вітчизняній історичній науці досі немає спеціальних комплексних досліджень, що розкривали б загальні тенденції становлення і функціонування періодики української діаспори в якості специфічного історичного джерела для вивчення гетьманського руху міжвоєнного періоду. Досягнення мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань: - проаналізувати історіографічний процес стосовно дослідження консервативно-монархічного руху міжвоєнного періоду вітчизняними і діаспорними вченими, а також зясувати стан вивчення преси української політичної еміграції, розкрити методологічні аспекти її дослідження як комплексного історичного джерела;На сучасному етапі (від початку 1990-х рр.) в Україні значно зріс науковий інтерес до заборонених раніше тем, в тому числі історії українського монархізму. Зявилася також низка загальних праць з джерелознавства історії України, де преса посідає своє особливе місце як вид комплексного історичного джерела. Безпосереднім обєктом дослідницької уваги з нашого боку стали понад 300 публікацій, які з різних позицій висвітлюють основні аспекти існування гетьманського руху 1920-1930-х рр. За своїми зовнішньо-видовими та жанровими ознаками дані матеріали поділяються на декілька умовних груп: 1) розлогі аналітичні й публіцистичні статті; 2) короткі повідомлення суто інформаційного змісту (переважно хроніка поточних подій емігрантського життя); 3) публікації полемічного характеру; 4) офіційні документи різного роду керівних органів і установ політичних напрямків; 5) листи до редакції; 6) сатиричні матеріали (памфлети й фейлетони); 7) некрологи. Критеріями відбору друкованих органів стали належність до чотирьох основних напрямків української політичної еміграції міжвоєнного періоду та наявність у них публікацій стосовно гетьманського руху. В процесі безпосередньої роботи із публікаціями, які висвітлюють існування гетьманського руху у міжвоєнний період, нами було зроблено спробу зясувати зовнішню та внутрішню мотивацію їхніх авторів, встановити в межах окремо взятих матеріалів співвідношення фактографічної інформації та власних міркувань дописувачів.