Аналіз візантійської естетики аскетизму як чинника розвитку естетичної традиції Русі-України. Онтологічний вимір аскетико-естетичної доктрини, пов’язаний із осмисленням буття краси в дійсності. Осмислення феномену чуттєво прекрасного аскетизмом Візантії.
Аннотация к работе
ПРЕКРАСНЕ В ЧУТТЄВІЙ РЕАЛЬНОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ЕСТЕТИКИ АСКЕТИЗМУПри цьому важливим предметом аналізу постає онтологічний вимір естетики аскетизму, повязаний із осмисленням проблеми буття прекрасного в дійсності, а також із розумінням значення краси у світі чуттєвих явищ. Безперечно, логіка розгортання ідей аскетико-естетичної доктрини передбачає й осмислення проблеми краси у Всесвіті - створеної Абсолютною Красою краси. Таким чином, патристична онтологічна доктрина наголошує на існуванні чіткої межі між Творцем та творінням: на заваді спробам їх ототожнення (своєрідного «злиття») стоїть теїстичний характер теологічних постулатів. Саме Вона, як Першокраса, осмислюється з точки зору християнської теології в якості Причини створеної краси (прекрасного-у-світі), а отже, краса у Всесвіті та в людині являє собою «один із проявів присутності Божої у світі», (о. Зрештою, каппадокійський теолог закономірно закликає прославити «найкращого Митця, Який премудро й майстерно створив світ”, з краси видимого урозуміти «Того, Хто перевершує всіх красою», а з величі чуттєвих та обмежених тіл скласти уявлення «про Безкінечного, Який вищий за всяку велич та за багатством Своєї сили перевершує всяке розуміння» [4, с.