Прееклампсія у вагітних з первинною артеріальною гіпертензією (прогнозування, клініко-патогенетичне обґрунтування профілактики та терапії) - Автореферат

ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наукНауковий консультант: доктор медичних наук, професор ДАШКЕВИЧ ВАЛЕНТИНА ЄВДОКИМІВНА, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (м.Київ), завідувач акушерського відділення екстрагенітальних захворювань вагітних О.О.Богомольця МОЗ України (м.Київ), професор кафедри акушерства та гінекології № 1 доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України ЧАЙКА ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ, Донецький державний медичний університет МОЗ України (м.Донецьк), завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти доктор медичних наук, професор, СЕНЧУК АНАТОЛІЙ ЯКОВИЧ, Київський медичний інститут Української асоціації народної медицини МОЗ України (м.Київ), завідувач кафедри акушерства та гінекологіїЇї актуальність визначається високою частотою як самої гіпертонії за останні роки, так і кількістю тяжких ускладнень вагітності, в першу чергу прееклампсії, яка знижує адаптаційні можливості організму вагітної. Не дивлячись на значні досягнення у вивченні етіології, патогенезу та розробці нових методів профілактики та лікування, частота прееклампсії складає 7-16% серед усіх вагітних і не має тенденції до зниження за останнє десятиліття [А.Н.Иванян, 1998; А.Г.Коломійцева, 2000; В.Н.Кустаров, 2000; Б.М.Венцківський, В.М.Запорожан, А.Я.Сенчук, 2002]. Відсутність чітких уявлень про особливості патогенезу прееклампсії, адаптації різних систем життєзабезпечення в материнсько-плодовому комплексі у разі цього ускладнення призводить до неузгодженості в тактиці ведення таких вагітних, що перешкоджає проведенню своєчасних та адекватних лікувально-профілактичних заходів. Сучасна діагностика та раціональна терапія, засновані на розумінні основних механізмів розвитку прееклампсії, визначення оптимальної патогенетично обґрунтованої тактики ведення вагітності, способів та термінів проведення пологів дозволить у значній мірі знизити материнську та перинатальну захворюваність та смертність при цій тяжкій акушерській патології. Визначити стан судинних факторів вазодилятації та вазоконстрикції, зокрема дослідити особливості функціонування системи L - аргінін/оксид азоту у вагітних з артеріальною гіпертензією та прееклампсією.Надлишкову масу тіла на початку вагітності мали 44 (34,3%) вагітних з АГ 1 ступеня, 50 (53,2%) вагітних з АГ 2 ступеня та 25 (89,3%) хворих, які страждали на АГ 3 ступеня. Так, при АГ 1 ступеня прееклампсія відзначалася в 49,6% (з них - 3,3% тяжка), при АГ 2 ступеня - в 73,8% (35,2% - тяжка), при АГ 3 ступеня в 100% (з них 92% - тяжка). Прееклампсія, яка виникла до 28 тижнів спостерігалася у 7 (2,9%) вагітних з АГ, в терміни 28-32 тижні - у 24 (10,2%), в 32-36 тижнів - у 66 (27,9%) і після 36 тижнів вагітності - у 54 (22,9%). При тяжкій прееклампсії відбувається зрив певних ланок клітинного імунітету - зниження Т-лімфоцитів (CD3) та Т-цитотоксичних лімфоцитів (CD8) в порівняння з вагітними без прееклампсії або при нетяжкому її перебігу. Якщо у вагітних з АГ 2 ступеня без гестозу та у таких же жінок з прееклампсією середньої тяжкості показники досить високі, то при тяжкій прееклампсії рівень IGA та IGM знижується в порівнянні з вагітними без прееклампсії (IGA - 1,87 ± ±0,18 г/л при АГ 2 ступеня без прееклампсії та 0,92 ± 0,33 г/л - при тяжкій прееклампсії, р<0,01; IGM - 1,85 ± 0,12 г/л у випадках без прееклампсії та 0,90 ± ±0,13 г/л при тяжкій прееклампсії, р<0,01).У дисертації наведено теоретичне узагальнення та представлено нове вирішення наукової проблеми, щодо, встановлення певних ланок патогенезу, удосконалення та оптимізації методів діагностики, профілактики та терапії прееклампсії у вагітних з первинною артеріальною гіпертензією, спрямованих на зниження частоти цього ускладнення і покращання показників перинатальної захворюваності та смертності. Вагітні з первинною артеріальною гіпертензією складають групу ризику щодо розвитку прееклампсії, невиношування, передчасного відшарування плаценти, гіпоксії плода та затримки його розвитку. Імунні зміни у вагітних з прееклампсією при первинній артеріальній гіпертензії характеризуються підвищенням Т-клітинної активності (CD3,CD16, збільшення імунорегуляторного індексу) та зниженням супресорної гуморальної ланки імунітету (CD22, імуноглобулінів) із зростанням тяжкості прееклампсії. Приєднання тяжких форм прееклампсії у вагітних з АГ призводить до зриву всього ланцюга налагодженого клітинного та гуморального імунітету.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ