Аналіз чинників та умов формування відносин представництва за римським приватним правом. Засади вітчизняного законодавства, які стосуються них, характер й тенденції розвитку. Особливості рецепції засад та рішень римського приватного права в цій галузі.
Аннотация к работе
Представництво за римським приватним правом та його рецепція у сучасному цивільному праві УкраїниЩе у Стародавньому Римі набули поширення випадки вчинення дій одними особами з метою дати можливість брати участь у цивільному обігу іншим особам, які внаслідок неповної правоздатності, віку, стану здоровя тощо не могли самостійно набувати прав та обовязків і реалізувати їх. У Стародавньому Римі доби пізньої Республіки і Принципату формується вже й вільне (добровільне) представництво, яке здійснюється на підставі договору сторін, а також ще один правовий інститут, що має своєю сутністю захист інтересів іншої особи шляхом укладення угод в її інтересах та здійснення різноманітних дій - діяльність без доручення (negotiorum gestio). У сучасних умовах представництво дає можливість оптимізації та активізації придбання та реалізації цивільних прав і обовязків (у тому числі в галузі підприємництва), а для недієздатних та обмежено дієздатних громадян, а також для юридичних осіб є основним засобом їх участі в цивільному обігу. Таким чином, представництво виступає як одна з важливих гарантій реальності здійснення цивільних прав і виконання обовязків субєктами права і в умовах розширення кількості учасників економічних відносин, посилення їхньої автономії виступає як ефективний засіб здійснення розвитку та пожвавлення цивільного обігу. З цього приводу слід зазначити, що новий Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 p., містить низку новел стосовно представництва, зокрема щодо поняття представництва та підстав його виникнення, розуміння сутності довіреності, наслідків діяльності в інтересах іншої особи без повноваження та з перевищенням повноважень тощо.У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, дається характер обєкта, предмета та методології дослідження, провадиться огляд літератури за темою й вибір напрямів дослідження, визначаються мета, завдання дослідження, науково-теоретична основа, формулюється наукова новизна та основні положення, що виносяться на захист, висвітлюється практичне значення й апробація результатів дослідження, надаються публікації за темою дисертації. Перший розділ «Огляд літератури за темою й вибір напрямів дослідження» присвячено постановці проблеми, дослідженню питань, повязаних з визначенням стану вивчення проблеми, методологічного підґрунтя дослідження та ключових його понять. Проведено аналіз літератури, що стосується проблематики дисертаційного дослідження, за трьома напрямами: 1) література, присвячена дослідженню стану джерел та відносин представництва за римським приватним правом; 2) література, присвячена дослідженню рецепції положень римського права в цивільному праві України; 3) література, присвячена дослідженню інституту представництва в цивільному праві України.«Формування інституту представництва, його характерні риси та види в римському праві» розгляд особливостей формування й характеру інституту представництва за римським правом провадиться з урахуванням трансформацій самого римського права як цивілізаційного та суспільного феномена, у звязку з цим виокремлюються періоди та визначальні етапи розвитку римського права. Це дозволяє надалі, характеризуючи різні періоди розвитку римського права в цілому й римського приватного права зокрема, визначити підстави для встановлення етапів розвитку інституту представництва за римським приватним правом. З огляду на це аналізуються особливості формування представництва в римській правовій доктрині, які полягають у тому, що спочатку було визнане існування представництва внаслідок закону, яке було більш природним для Стародавнього Риму, а потім набуло визнання в римській правовій думці представництво на підставі договору доручення. Зазнаючи існування в романістичній літературі думки про існування в римському праві таких видів представництва, як відкрите представництво, приховане представництво, безпосереднє, опосередковане «одностороннє» й «повне» представництво, дисертантка обґрунтовує свою позицію стосовно того, що не всі вони здаються прийнятними для оцінки характеру інституту представництва за римським приватним правом, і доводить, що, в залежності від підстав здійснення діяльності однією особою замість іншої, представництво за римським приватним правом може бути поділене на: 1) представництво на підставі безпосередньо припису позитивного закону або ж на підставі владної волі того, кого представляють (обовязкове представництво) і 2) представництво на підставі домовленості сторін (добровільне, або ж «договірне», представництво). У четвертому розділі «Представництво в сучасному цивільному праві України» розглядається концепція представництва в сучасному цивільному праві України, виникнення, здійснення і припинення відносин представництва.