Уточнення поняття, значення та сфери застосування представництва. Визначення його видів. Вивчення повноважень представника та вимог, що пред"являються до довіреності. Огляд правових наслідків представництва без повноважень та з перевищенням повноважень.
Аннотация к работе
На сучасному етапі розбудови української державності, проведення системних правових реформ, одним з головних завдань є така організація громадського життя, при якій усіляко полегшуються і розширюються можливості набуття, здійснення та захисту субєктивних прав і виконання обовязків. Значення цього інституту в суспільному житті зумовлено тим, що за допомогою інституту представництва створюються додаткові можливості для здійснення прав і виконання обовязків учасниками цивільних правовідносин, забезпечується більш повний захист їхніх субєктивних прав, підвищується ефективність встановлення економічних звязків між субєктами господарювання. Громадяни нерідко звертаються до представництва, вчиняючи правочини, здійснюючи свої права (при отриманні заробітної плати, поштового переказу і т.п.), а також виконуючи обовязки батьків (усиновлювачів) та опікунів відносно малолітніх чи недієздатних осіб. Цивільно-правовий інститут представництва обєднує різноманітні за своїм змістом відносини з участю фізичних та юридичних осіб, державних та громадських організацій. Проте, незважаючи на певні досягнення в цьому напрямку, залишилась спірними низка теоретичних положень, повязаних з представництвом у цивільному праві, тому проблеми правового регулювання суспільних відносин, повязаних з представництвом у цивільному праві, набувають все більшого значення.Представництво забезпечує усунення юридичних або фактичних перешкод, які не дають фізичній або юридичній особі самостійно укласти той чи інший правочин [17, с.331]. Зокрема, керівники філій і представництв здійснюють представництво за довіреністю, виданою на підставі акта органу юридичної особи (ч. Представництво - це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. Представник не виступає стороною правочину, а здійснює представництво шляхом реалізації наданих йому повноважень з його укладення від імені та в інтересах особи, яку він представляє. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч.Особливість ефекту представництва полягає в безпосередньому перенесенні на особу, яку представляють, правових наслідків правочинів, вчинених представником, що обумовило ускладнену структуру цих правовідносин. У відносинах представництва беруть участь три субєкти: особа, яку представляють (довіритель), представник і третя особа, з якою у довірителя виникає правовий звязок завдяки діям представника [7, с. Особою, яку представляють, може бути будь-який субєкт цивільного права, зокрема фізична або юридична особа незалежно від наявності в них дієздатності. Представником є фізична або юридична особа, які мають повноваження на здійснення правочину від імені особи, яку представляють. Як виняток, представниками можуть бути особи, які досягли трудового повноліття, тобто в основному 16-річного віку (ст.Для того, щоб дії представника створили юридичні права і обовязки для особи, яку представляють, необхідно, щоб представник мав відповідні повноваження, котрими визначаються зміст і межі дій, який представник може вчиняти від імені особи, котру він представляє. Саме в силу наданих йому повноважень представник укладає з третіми особами угоди і чинить інші юридичні дії від імені і в інтересах особи, яку представляють [1, с. Якщо ж представник перевищує свої повноваження, особа, яку представляють, звільнена від будь-яких зобовязань перед третьою особою, з котрим представник вступив у правові відношення від його імені. Проте, зустрічаються і такі випадки, коли угоди та інші юридичні дії від імені і в інтересах одних осіб відбуваються іншими особами, які не мають на це необхідних повноважень. В усіх випадках неправомірного оформлення угод або інших юридичних дій, які були зроблені однією особою від імені і в інтересах іншої, не породжують для останньої відповідних прав і обовязків, але вона може вважатися правомірною тільки в тому випадку коли особа, яку представляють в подальшому, схвалить цю угоду.Право на вчинення дій від імені іншої особи може ґрунтуватися на різних юридичних фактах, з якими закон (ч. 4) інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства (наприклад, факт спільного ведення господарства, спільності майна - при здійсненні одним з подружжя правочинів для спільного сімейного господарства він виступає як особа, що діє від імені і в інтересах іншого з подружжя, бо згода останнього на здійснення такого правочину припускається - за винятком тих, що виходять за межі дрібних побутових) [17, с.
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Представництво в цивільному праві
1.1 Поняття і значення інституту представництва
1.2 Субєкти представництва
1.3 Повноваження представника
1.4 Підстави виникнення та види представництва
Розділ ІІ. Довіреність
2.1 Поняття довіреності
2.2 Вимоги, що предявляються до довіреності
2.3 Види довіреностей
2.4 Припинення довіреності
Розділ ІІІ. Особливості представництва
3.1 Представництво без повноважень та з перевищенням повноважень
3.2 Правові наслідки представництва без повноважень та з перевищенням повноважень