Сучасні наукові підходи до інтерпретації співвідношення політичної філософії та політичної науки, умови їх застосування у якості методологічних принципів дослідження історії української філософії. Завдання історії української політичної філософії.
Аннотация к работе
~ 32~ ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка ISSN 1728-3817Проте, констатуючи достатньо вtrial кількість наукових праць, які присвячені історії вітчизняної політичної думки та політичної науки, дtrial нечисельними у сучасній вітчизняній літературі залишаються дослідження, предметом яких постає вітчизняна політико-філософська думка, поtrialна філософія як складова вітчизняної духовної культури та її історія. Ці знання мають бути доповнені глибоким розумінням фундаментальних складових історично сформованого політичного простору України, які не залежать від ідейно-політичних уподобань конкретно-історичного періоду, конкретних мислителів, або ж політиків, а постають глибоко інтегрованими до національної культури, будучи її невідємними складниками, визначаючи її спосіб буття. На нашу думку, у сучасній вітчизняній науковій літературі у галузі політології та політичної філософії предметне, функціональне та методологічне розрізнення політичної філософії й політичної науки залишається недостатньо акцентованим, хоча є відкритим та актуальним для подальшого розвитку вітчизняної політичної науки та філософії. Продуктивною для дослідження історії вітчизняної політичної філософії є позиція О.С.Панаріна про різницю граничних засад політики у культурі Сходу і Заходу, у традиційному та сучасному суспільствах, адже саме в українській культурі (а, отже, й політичній культурі та політичному світові) ми можемо віднайти унікальний синтез "східних" та "західних" складників. Методологічна диференціація політичної філософії та політичної науки полягає у тому, що політична філософія використовує як правило різні види рефлексії, здійснює критичну оцінку процесу пізнання політики, виявляє раціональні та ірраціональні засади способу буття та процесу пізнання політики, його результатів і самих форм рефлексії, за допомогою якої здійснюється аналіз і осмислення політики.