Цивільне право як галузь права. Цивільний кодекс України. Поняття цивільного суспільства. Майнові й особисті немайнові відносини як предмет цивільно-правового регулювання. Юридичні ознаки майнових відносин. Методи, функції та принципи цивільного права.
Аннотация к работе
ПРЕДМЕТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Содержание Вступ Розділ 1. Цивільне право як галузь права 1.1 Поняття цивільного права як галузі права 1.2 Цивільний кодекс України - історичні аспекти Розділ 2. Предмет цивільного права 2.1 Предмет цивільно-правового регулювання 2.2 Метод цивільного права 2.3 Функції цивільного права 2.4 Принципи цивільного права Висновки Вступ Актуальність обраної теми пов’язана з необхідністю вдосконалення нового Цивільного кодексу України, який створив би стабільну основу правового регулювання цивільно-правових відносин в усіх сферах громадського суспільства. Для того, щоб розкрити предмет регулювання цивільного права України, необхідно для початку хоча б коротко розкрити поняття “цивільне право”. Відмінністю між ними є розуміння цивільного права як суб’єктивного права, яке належить конкретній приватній особі і як галузі права, яка є виявленням приватного права на рівні національної правової системи (в даній ситуації - української). Тобто цивільне право, як право що належить суб’єкту цивільних відносин - це основане на нормах природного та позитивного права можливість його конкретної поведінки, захист якої гарантована державою. Такі широко відомі вчені, як Еременко Г.В., Вільнянський С.І., Братусь С.М., Чигір В.Ф., Халфина P.O. і багато інших присвятили дослідженню предмета цивільного права свої численні статті та монографії. Право України в цілому є сукупність установлених або санкціонованих державою норм, розрахованих на регулювання й охорону відносин суспільства, що представляє їм. У період існування в Україні, як й в інших союзних республіках колишнього СРСР, адміністративно-командної організації суспільства цивільне право в значній мірі було одержавлено й будувалося переважно на засадах, властивих не частці, а публічному праву. Особисті права громадян й організацій у цивільно-правовому порядку могли захищатися лише у випадках, особливо передбачених законом (наприклад, при порушенні честі й достоїнства). Становлення незалежної й суверенної України як правової держави, що опирається на принципи справді цивільного суспільства, заснованого на різноманітті форм власності й підприємництва, усілякому захисту невідємних прав особистості, обумовило й зовсім інший характер її цивільного права. Історично термін цивільне право веде свій початок від римського права - ins civile - права громадян древнього Рима, що ще не знало в регульованій їм області асоційованих субєктів суспільних відносин. Сучасне цивільне право всіх цивілізованих держав, у тому числі й України, регулює, через ускладнення суспільного виробництва й повязаних з ним інших сфер громадського життя людей, численні й різноманітні відносини як за участю громадян, так і за участю організацій. Доречно у звязку із цим згадати й слова К. Маркса про те, що законодавець законів не робить, він не винаходить їх, а тільки формулює. Надання нормам Конституції України прямої дії означає право суду не застосовувати ту норму закону чи іншого нормативно-правового акта, яка є несправедливою, нерозумною, оберігає майнові інтереси того, хто діяв недобросовісно. Предмет цивільного права 2.1 Предмет цивільно-правового регулювання Предмет цивільно-правового регулювання становлять майнові й особисті немайнові відносини, що складаються між громадянами, між громадянами й організаціями, між організаціями. Ф. Енгельс правильно вказував, що цивільне право санкціонує існуючі, за даних обставин нормальні, економічні відносини між окремими особами. У реальному житті - це завжди конкретні вольові (юридичні) відносини, лише визначені у своєму змісті, становленні й розвитку обєктивними умовами суспільного виробництва, які й обумовлюють їх відповідним цим умовам правове регулювання.