Дослідження теоретичних та практичних проблем соціального забезпечення громадян України. Розробка нових концептуальних підходів до окреслення сфери дії та визначення предмета права соціального забезпечення та пропозицій вдосконалення законодавства.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наукВизначено поняття і зміст права соціального забезпечення, його місце в системі права на підставі аналізу співвідношення приватного та публічного права, а також наголошено на доцільності введення соціального права. З урахуванням специфіки соціально-економічних процесів, що нині відбуваються в Україні, аргументовано доводиться необхідність виокремлення особливостей методу правового регулювання права соціального забезпечення. У дослідженні запропоновано авторське бачення визначення організаційно-правових форм соціального забезпечення, а також з нових позицій висвітлення характерних особливостей та сутності загальнообовязкового державного соціального страхування як основної організаційно-правової форми соціального забезпечення громадян України. У дисертації зясовано особливості та сутність гарантій у соціальній сфері, внесено пропозицію про необхідність розробки та запровадження соціального бюджету як гарантії реалізації конституційного права на соціальне забезпечення; запропоновано розробити та прийняти Закон України ”Про соціальний бюджет”, створення єдиного Національного фонду соціального страхування як одного із засобів удосконалення управління та поліпшення соціального забезпечення; обґрунтовано пропозицію проведення правового експерименту в соціальній сфері. В роботі робиться висновок про необхідність при розробці нових законодавчих положень виходити із принципу солідарності; надано авторську характеристику соціального ризику як підстави соціального забезпечення; визначено основні напрями стратегії розвитку законодавства про соціальне забезпечення; обґрунтовано положення щодо необхідності кодифікації законодавства про соціальне забезпечення.Право на соціальне забезпечення посідає важливе місце серед інших соціально-економічних прав людини і є одним із засобів досягнення злагоди, сприяє соціальному миру. Виникають нові правові поняття і наукові категорії, такі як “трирівнева пенсійна система”, “соціальний захист”, “соціальні ризики”, “страховий стаж”, “організаційно-правові форми соціального забезпечення”, “загальнообовязкове державне соціальне страхування”, “солідарність та субсидування”, “соціальна підтримка”, “адресна соціальна допомога”, “накопичувальна пенсійна система” тощо. Інтенсивний розвиток законодавства про соціальне забезпечення ставить на порядок денний питання наукового осмислення предмета права соціального забезпечення, обґрунтування системи соціального забезпечення, наповнення новим змістом інституту пенсій, допомог, компенсаційних виплат, соціальних послуг тощо. Актуальність теми дисертаційного дослідження також зумовлюється тим, що на сучасному етапі соціальне забезпечення регулюється значною кількістю нормативно-правових актів, виданих у різні періоди розвитку держави, що призводить до виникнення колізійних ситуацій і суперечностей у процесі їх застосування. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підґрунті досягнень юридичної науки, аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, досвіду діяльності установ, які здійснюють соціальне забезпечення, міжнародних договорів поглибити систему наукових знань про право соціального забезпечення в сучасних умовах, визначити його місце й роль у юридичній науці та практиці, сформулювати на цій підставі наукові висновки і рекомендації щодо підвищення ефективності правового регулювання соціального забезпечення громадян України і реалізації конституційного права на соціальне забезпечення.“Право на соціальне забезпечення - одне з найважливіших прав людини” ретельно аналізується зміст конституційного права на соціальне забезпечення. Автор зазначає, що право на соціальне забезпечення - це визнане Конституцією України, міжнародним співтовариством і гарантоване державою Україна право людини на отримання соціальної допомоги та підтримки, задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб в обсязі, необхідному для гідного життя, у тих випадках, якщо у звязку з впливом соціального ризику громадянин з не залежних від нього причин не має джерел та засобів існування.