Предмет і завдання історичного джереловознавства - Шпаргалка

Паятки архітектури як історичні джерела Основні сховища писемних джерел з історії України Українські та білоруські літописи 15-17 століття Польські історики 15-16 ст., котрі писали про Україну Польські історики, котрі писали про Україну в 17 століттіІсторичне джерелознавство ? це спеціальна галузь наукових історичних знань, яка вивчає походження історичних джерел, теорію і методику їхнього використання в історичних дослідженнях, склад, структуру й функціонування джерельної бази історичної науки. Перша група охоплює закономірності виникнення джерел та відображення ними явищ реального історичного процесу. Тобто джерельне значення тієї чи іншої памятки минулого безпосередньо залежить від соціальної функції, яку виконувало джерело у процесі свого первинного функціонування. Безперечно, цей рівень соціально-правового призначення закономірно вплинув на сутність та обсяг історичної інформації, носієм якої виступають різні редакції "Руської Правди"; відображення джерелом громадянської позиції автора і її вплив на зміст джерела. Тому історик, який вивчає джерела такого плану, має памятати про те, що зміст джерела залежить від громадянської позиції автора;· вплив спонукальних мотивів створення джерела на його зміст і форму.Розумінню місця джерелознавства в структурі історичних знань сприяє встановлення його звязків з іншими підсистемами історичної науки: всесвітньою історією, історією окремих регіонів, країн, епох, різних сфер суспільного розвитку, а також із суміжними галузями. Найтісніше воно повязане з історіографією (історією історичної науки), предмет якої складають закономірності формування й розвитку наукових історичних знань та їхнє функціонування в системі соціально-пізнавальної інформації. Джерелознавство як галузь історичних знань має власну історіографію, що вивчає історію свого розвитку. Щоб дослідити стан історичної науки на певному етапі її розвитку, оцінити роботу того чи іншого історика історіограф застосовує джерелознавчі засоби перевірки повноти, достовірності використаних у працях історика джерел, тобто встановлює наукову цінність цих праць.З огляду на специфіку історичної науки, яка не має змоги досліджувати свій обєкт безпосередньо, оскільки минуле неможливо повторити або відтворити лабораторним шляхом, джерело виступає по суті єдиним носієм відомостей про минуле людства, про різні аспекти людської діяльності в усіх сферах суспільного та приватного життя.Евристична функція забезпечує пошук, виявлення джерел, орієнтацію в них (що особливо важливо, зважаючи на їхню різноманітність), вивчення сукупності певних груп історичних памяток, що стосуються окремих країн, регіонів або епох. Аналітична функція полягає у розробці методів аналізу історичних джерел, виявлення в них необхідної інформації, перевірки її достовірності. Якщо розглядати джерельну базу історичного дослідження як систему носіїв інформації, сукупність обєктів пізнання, то очевидною є необхідність поділу їх на певні класи і підкласи як неодмінної умови наукового аналізу кожного з них. У наукознавстві під "класом" розуміють певний ряд обєктів чи явищ, що характеризуються спільними ознаками.Класифікація джерел ? невідємний елемент їх наукового пошуку і вивчення, який суттєво впливає на повноту джерельної бази, обєктивність і глибину почерпнутої інформації, її всебічність і достовірність. Водночас вона має прикладне призначення і зрештою не ускладнює, а полегшує роботу дослідника з джерелами, підвищує її ефективність і результативність. У дослідницькій роботі історик повинен уникати спрощених підходів до класифікації, коли за основу беруться другорядні ознаки джерел, часом суто зовнішнього характеру. Така класифікація вказує лише на місце походження або зберігання джерела, на його зовнішній вигляд і не може істотно вплинути на глибину дослідження, здобуття оптимальної інформації, хоча походження інколи суттєво впливає на тенденції формування джерельної бази.Якщо взяти всю сукупність історичних джерел, весь їх корпус, то можна виявити ряд спільних, споріднених або схожих рис усіх джерел, більшості з них або окремої частини. Зясовуючи домінуючі ознаки, що можуть бути покладені в основу класифікації, слід висловити кілька попередніх застережень. Ідеться насамперед про відхід від звуженого трактування історичних джерел, віднесення до них не лише тих, що є результатом людської діяльності і найповніше відображають історичний процес (памятки матеріальної і духовної культури), а й тих, що існували або існують незалежно від цілеспрямованої діяльності людини і зумовлюють розвиток суспільного життя, впливають на хід історичного процесу і без урахування яких не можна реконструювати цей процес у повному обсязі.Виходячи з цих критеріїв, виділяють документальні й оповідні писемні джерела, а серед них такі основні різновидності: актові, справочинні (діловодні), статистичні документи, мемуаристика (спогади), листи, щоденники, наукову, науково-інформаційну, науково-популярну і навчальну літературу, художні твори, періодичну пресу.

План

1. Предмет і завдання історичного джереловознавства

2. Джереловознавство в системі історичних наук

3. Поняття історичного джерела

4. Класифікація історичних джерел її завдання та значення

5. Основні типи класифікації історичних джерел

6. Джереловознавчі класифікації історичних джерел

7. Методологічні класифікації історичних джерел. Особливості класифікації писемних історичних джерел