Поняття правової статистики, історія її розвитку в Україні, взаємозв`язок з іншими правовими науками. Структура статистичного апарату в органах суду, прокуратурі і в органах внутрішніх справ. Значення даних правової статистики для зміцнення правопорядку.
Аннотация к работе
КУРСОВА РОБОТА На тему: ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ ТА ЗНАЧЕННЯ ЇЇ ПОКАЗНИКІВ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВОПОРЯДКУ Харків 2011 Вступ Правова статистика є однією із галузей статистичної науки. Термін «правова статистика» на відміну від терміну «судова статистика» значно краще характеризує сутність даної галузі статистики, яка своїми показниками відображає кількісну сторону різних соціальних явищ, пов`язаних із застосуванням норм права і реалізацією правової відповідальності: характеризує рівень, структуру і динаміку, причини та умови проявів різних правопорушень і заходи по боротьбі з ними в конкретних умовах простору і часу. Тоді ще не існувала статистика органів дізнання і досудового слідства, адміністративно-правова статистика та інші галузі статистики. У науковий обіг в нашій державі цей термін було введено на початку 30-х років ХХ століття, коли виникла концепція так званого «судового права», яке повинно було повністю замінити такі наукові дисципліни, як кримінальний та цивільний процес, а також організацію судових та правоохоронних органів. Поняття правової статистики та історія її розвитку в Україні Велике значення для розвитку правової статистики мають праці А.М. Радищева (1749-1802). В 1802 році з`являється його проект «Про законоположення», який істотно вплинув на початок організації збирання звітних даних міністерствами внутрішніх справ і юстиції. Він вважав, що розробка нових гуманних законів можлива лише тоді, коли в розпорядженні комісії будуть знаходитися статистичні дані, які в повному обсязі будуть висвітлювати злочинність з різних боків. Він запропонував систему таблиць («відомостей»), які необхідні, з його точки зору, для розробки нових законів в області окремих галузей права, а також розробив програму статистичного дослідження злочинів і покарань, випередивши в цьому питанні на багато років західноєвропейських вчених. Вважаємо, що організаційно кримінально-правова статистика на території нашої країни почала формуватися з 1802 року, коли були запроваджені Міністерство внутрішніх справ і Міністерство юстиції, які почали систематично одержувати і досліджувати дані про різні кримінально-правові явища. Цим Маніфестом уся статистика Міністерства внутрішніх справ поділялась на основну і поточну, яка включала повідомлення «по предметам поліції». Доповідь була надіслана Президенту Академії наук А.С. Шишкову, який її признав політично шкідливою, що призвело до того, що ім`я цього російського вченого на довгий час було забуто. Для статистики злочинності найважливішою була монографія М.М. Гернета (1874-1953) «Моральная статистика», яка була надрукована в 1922 р., і в якій на значному статистичному матеріалі дореволюційної Росії було проведено детальний аналіз злочинності, включаючи аналіз сезонності злочинів, їх розподіл за часом доби. З кінця 30-х до початку 60-х років ХХ століття статистичні дослідження правових явищ переважно зводилися до аналізу їх у рамках діяльності правоохоронних і судових органів.