Творчий доробок письменників Празької літературної школи як тексту. Творча еволюція автора як діалогу з собою і літературним контекстом. Основні сфери використання таких літературознавчих понять, як інтертекст, інтертекстуальність або прототекст.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукІсторія обєктивного дослідження в Україні творчого доробку письменників Празької літературної школи нараховує менше двох десятиліть. В осмисленні спадщини “пражан” домінував переважно історико-літературний підхід, до питань теорії літератури дослідники зверталися лише принагідне. Доробок Празької літературної школи становлять тексти, написані у 20-30-х роках у Празі, Подєбрадах, Варшаві, Львові, тобто в тих осередках, де мешкали українські письменники-емігранти. На основі взаємозвязків і взаємодії з національним і світовим літературно-художнім процесом вони творили тексти, пройняті інваріантними мотивами, образами, реагували на сказане про них, розвивали чи відкидали його, відгукувалися один про одного, тобто творили своєрідний інтертекст, що обєднав усі тексти в єдине віртуальне ціле. Актуальність дисертаційного дослідження зумовлюється необхідністю теоретичного осмислення й обґрунтування цілісності Празької літературної школи як тексту, тобто як іманентного способу фіксації креативної діяльності художньої свідомості; визначення літературного контексту школи, що був для письменників орієнтиром; узагальнення художньої практики авторів як наслідку міжособистісної комунікації та інтертекстуальної взаємодії; виявлення онтологічної звязаності тексту з іншими і формування на цій основі інтертексту; потребою вироблення концептуальних засад до аналізу літературного феномена школи, введення в науковий обіг нових літературних фактів, повнішого охоплення імен і творів (маємо на увазі ще не видані в Україні твори Л.Розмежування структур (“текст у тексті” і “текст про текст”) має відносний характер, адже саме введення іншого тексту чи його фрагмента - залежно від позиції, обсягу, наявності чи відсутності атрибуції - постає оцінювальним. Продуктивність означених Ю.Лотманом структур у творчості Празької літературної школи не завжди очевидна, тому не всі з можливих текстів вдалося залучити для аналізу. Структури типу “текст про текст” простежуються у творчості Юрія Клена, котрий відгукувався на твори попередників (“Конкістадори”, “Володимир”, “Софія”, “Прованс”), по-своєму дописував їх (“Шляхами Одіссея”), інтерпретував відомих літературних героїв (Одіссей, Еней, Фауст). Структури “тексту в тексті” і “тексту про текст” засвідчили свою продуктивність у творчості О.Ольжича, Л.Мосендза, Юрія Клена, Є.Маланюка. “Чуже” в новому тексті зберігає голос свого автора і набуває нового, зумовленого контекстом, тому потребує інтерферентного підходу, врахування вихідного і вхідного текстів.