Історія становлення правової системи Європейського союзу, правові джерела, правовий статус країн-членів. Взаємодія міжнародного права з правом ЄС та національним правом країн-членів. Українське законодавство щодо підписання угоди про асоціацію з ЄС.
Аннотация к работе
Європейський Союз - це інституційна структура того, що ми зазвичай називаємо європейською інтеграцією, яка, в свою чергу, є тривалим процесом розбудови «ще тіснішого союзу між народами Європи». Сучасний ЄС є результатом поступового розвитку та перетворення з суто економічної організації на структуру, що нагадує державу з федеральним устроєм. Норми права ЄС мають пряму дію в межах правових систем його держав-членів і в багатьох сферах регулюють питання, врегульовані національним законодавством. Основними принципами права ЄС є примат права ЄС (обовязок національного судді не застосовувати національні норми у випадку, якщо вони не відповідають праву ЄС; обовязок держав-членів не ухвалювати закони, що не відповідають праву ЄС), пряме застосування (норми права ЄС застосовуються у державах-членах без подальшого схвалення національним законодавством; кожна особа може подавати клопотання про застосування права ЄС у його справі) та пряма дія. Це мало б означати, що Європейський Союз не може набувати прав і обовязків, не може проводити правову діяльність, а отже й бути субєктом права.Договір про заснування ЄСВС було підписано в Парижі у 1951 р. За основу побудови та функціонування правового механізму ЄСВС було взято ідею, відповідно до якої розвязання нової війни між країнами Західної Європи було б набагато важчим за умови передання новоствореним інститутам економічного співтовариства значних повноважень з управління вугільною та сталеливарною промисловістю [24, c.58]. Паризький договір про заснування ЄСВС являв собою доволі складний документ, в якому були детально виписані повноваження щодо регулювання сфер, які він охоплював. Після цього вугільна та сталеливарна промисловість держав-членів європейських співтовариств підпала під правовий режим, встановлений Договором про заснування ЄС. Так у Західній Європі зявилися дві різні моделі правового механізму регулювання економічної інтеграції: модель ЄСВС, в якій широкі законодавчі повноваження були передані структурі у формі наднаціонального Верховного органу - представника загально-регіональних інтересів, і модель ЄЕС та Євроатома, в якій законодавчі повноваження майже виключно отримали міжурядові структури - Ради міністрів, в яких засідали представники урядів держав-членів і які більшою мірою могли захистити національні інтереси цих держав.Комплексний характер права Європейського Союзу зумовлює і складну, багаторівневу систему його джерел. Оскільки наша робота не ставить собі за мету дослідити і типологізувати всі джерела права Європейського Союзу, ми детально не розглядатимемо всі види, ієрархію і правові особливості форм права ЄС. До установчих актів звичайно також відносять «Конвенцію про спільні інститути» й Угоду про злиття, в результаті яких для всіх трьох Співтовариств, а пізніше - і для Європейського Союзу в цілому, була встановлена єдина система інститутів. Крім того, до вищезгаданої групи джерел належать угода, що стосувалася прямих виборів до Європейського парламенту, бюджетні договори, які визначають порядок формування бюджету Співтовариств і Європейського Союзу в цілому, а також усі договори про приєднання до Співтовариств і Союзу. Водночас, як розяснив Суд ЄС, пряма дія норми, що має своїм джерелом установчий договір, підпорядковується таким загальним вимогам, як зрозумілість, незалежність, несуперечність і відсутність необхідності в спеціальних актах застосування, без яких ця норма не може породжувати юридичних наслідків.У той же час воно тісно повязано з обома системами права, оскільки установчі договори, угоди з третіми країнами та міжнародними організаціями складають частину міжнародного права, а певні акти інститутів європейських співтовариств регулюють відносини між субєктами національного права країн-членів і діють поряд з актами національного права цих країн, маючи при цьому пріоритет по відношенню до таких актів. Специфіка права Євросоюзу вимагає більш детального вивчення питання щодо його взаємодії з міжнародним та національним правом. Необхідність аналізу цієї проблеми викликана не тільки існуванням генетичного звязку між міжнародним публічним правом та правом європейських інтеграційних організацій, оскільки, за твердженням Суду ЄС, європейські співтовариства створили “новий міжнародний правопорядок”. Не може виникати ніякого сумніву, що право Євросоюзу тісно взаємодіє з міжнародним правом, між ними існує органічний звязок, оскільки норми міжнародного права складають основу права європейських інтеграційних організацій. З іншого боку, саме право Євросоюзу являє собою складну систему правових норм, частину якої складають норми міжнародного права, закріплені в установчих договорах про європейські співтовариства та Європейський Союз, угодах про приєднання нових держав до цих організацій, договорах, укладених європейськими співтовариствами з іншими субєктами міжнародного права, а інша його частина - це норми, закріплені в актах інститутів Євросоюзу, які суттєво відрізняються по своїй природі від актів традиційних міжнародних організацій.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЕВОЛЮЦІЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
1.1 Історія становлення правової системи Європейського Союзу
1.2 Види правових джерел Європейського Союзу
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДЕРЖАВ ЧЛЕНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
2.1 Вплив і взаємодія міжнародного права з правом ЄС
2.2 Вплив і взаємодія права ЄС з національним правом країн-членів
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА В КОНТЕКСТІ ПІДПИСАННЯ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС