Значення і правовий статус Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Розробка пропозицій з удосконалення законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо організації та діяльності зазначеного судового органу.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук Правовий статус вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у системі судового устроюРобота виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Одеська юридична академія» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік НАПРН України КІВАЛОВ Сергій Васильович, Національний університет «Одеська юридична академія», президент; Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор, ДОЛЕЖАН Валентин Володимирович, Національний університет Захист відбудеться 17 вересня 2011 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.03 Національного університету «Одеська юридична академія» за адресою: 65009, м.Виникає потреба у нових методологічних підходах, застосування яких дозволило б проаналізувати теоретичні і практичні проблеми, повязані із підвищенням ролі цього суду у забезпеченні захисту гарантованих Конституцією і законами України прав та свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави і суспільства. Проблеми спеціалізації судів як складової частини науки і практики судоустрою давно розглядалися українськими, російськими та іншими зарубіжними вченими. конкретизувати значення і правовий статус Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Для аналізу поглядів науковців у сферах судоустрою і судочинства, а також для порівняння чинного законодавства України та законодавства зарубіжних країн, застосовано порівняльно-правовий метод дослідження спеціалізації судів. Статистичний метод використано для аналізу кількісних показників організації і діяльності Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.Певні зародки спеціалізації судів існували у князівській державі Володимира Великого і Ярослава Мудрого (суди для розгляду цивільних, общинних, межових спорів, церковні суди тощо). Проте вся верховна влада, в тому числі судова, перебувала в руках Великого Князя, який мав можливість взяти до розгляду будь-яку справу. Розділ другий «Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ як орган правосуддя» присвячено його правовому статусу як одного з вищих спеціалізованих судів, що існують у державі, з урахуванням специфіки його діяльності. На судові палати цього органу покладається: 1) здійснення судочинства на стадії касаційного розгляду; 2) аналіз судової статистики та вивчення і узагальнення судової практики; 3) участь у наданні методичної допомоги судам нижчого рівня; 4) підготовка проектів постанов пленуму суду; 5) здійснення інших повноважень, передбачених законом. Відтак судова палата являє собою структурний підрозділ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що утворюється зборами суддів за пропозицією голови суду для здійснення правосуддя з цивільних і кримінальних справ за правилами, встановленими відповідним процесуальним законодавством, та для вирішення інших питань, віднесених законом до її компетенції.Поступовий розвиток спеціалізації судів в пострадянській Україні ознаменувався перетворенням на суди органів арбітражу, створенням підсистеми адміністративних судів і суцільною спеціалізацією судів на рівні вищих судових органів з урахуванням положень частини першої статті 125 Конституції України та норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Процеси спеціалізації судів України відбуваються із запозиченням досвіду країн Західної і Центральної Європи, де ці процеси обумовлювались і обумовлюються потребами підвищення рівня професіоналізму суддів і кращого забезпечення кожному доступу до суду за захистом своїх прав. Проте форми спеціалізації судів у різних країнах істотно відрізняються, різним є співвідношення спеціалізації шляхом створення автономних підсистем судів, функціонування спеціалізованих підрозділів в окремих судових органах і спеціалізації суддів по окремих видах судових справ. При визначенні шляхів подальшого розвитку судової спеціалізації в Україні доцільно враховувати не лише рекомендації Венеціанської комісії, але й конкретні моделі судових систем, що існують в окремих країнах, які є членами ПАРЕ та ЄС. Не виключено можливість структуризації цього суду шляхом створення окремих підрозділів у палатах, а також його поділу на два вищих спеціалізованих суди з розгляду цивільних і кримінальних справ, що забезпечило б послідовніший підхід до реалізації принципу спеціалізації.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вывод
Розвиток судової спеціалізації на територіях, які зараз входять до складу Української держави, відбувався упродовж століть у міру розвитку загально - цивілізаційних, державотворчих процесів і правових систем. У ХІХ-му - на початку ХХ-го століть повязані з цим процеси відбувалися в умовах судових реформ в Російській та Австро-Угорській імперіях, між якими була поділена Україна. Наміри перебудувати судову систему з боку урядів національно - демократичної орієнтації 1917-1920 років не були реалізовані через скороминущість існування відповідних державних утворень. В Радянському Союзі і радянській Україні спеціалізація судів і створення квазісудових органів (державних і відомчих арбітражів), позасудових юрисдикційних структур обумовлювалася виключно забезпеченням потреб тоталітарного політичного режиму і командно-адміністративної системи. Поступовий розвиток спеціалізації судів в пострадянській Україні ознаменувався перетворенням на суди органів арбітражу, створенням підсистеми адміністративних судів і суцільною спеціалізацією судів на рівні вищих судових органів з урахуванням положень частини першої статті 125 Конституції України та норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Процеси спеціалізації судів України відбуваються із запозиченням досвіду країн Західної і Центральної Європи, де ці процеси обумовлювались і обумовлюються потребами підвищення рівня професіоналізму суддів і кращого забезпечення кожному доступу до суду за захистом своїх прав. Проте форми спеціалізації судів у різних країнах істотно відрізняються, різним є співвідношення спеціалізації шляхом створення автономних підсистем судів, функціонування спеціалізованих підрозділів в окремих судових органах і спеціалізації суддів по окремих видах судових справ. При визначенні шляхів подальшого розвитку судової спеціалізації в Україні доцільно враховувати не лише рекомендації Венеціанської комісії, але й конкретні моделі судових систем, що існують в окремих країнах, які є членами ПАРЕ та ЄС.
Прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» сприяло новому розумінню поняття «система судів загальної юрисдикції». Усі її складові набули статусу спеціалізованих судових органів, незалежно від термінів, які використовуються у назвах окремих судів. Створення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ було обумовлено інтересами гармонізації судової системи України.
В результаті ця система набула трирівневого характеру і складається з місцевих, апеляційних і вищих спеціалізованих судів. Підставою для такої градації є дія принципу інстанційності. Не виключено можливість структуризації цього суду шляхом створення окремих підрозділів у палатах, а також його поділу на два вищих спеціалізованих суди з розгляду цивільних і кримінальних справ, що забезпечило б послідовніший підхід до реалізації принципу спеціалізації.
В сучасних умовах Верховний Суд України як найвищий орган у системі судів загальної юрисдикції є судовим органом з особливим статусом. З одного боку, він уже не є судом касаційної інстанції, а з іншого - наділений повноваженнями, яких не мають інші органи судочинства. Що ж стосується Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, то він являє собою юридичну особу публічного права і самостійний судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, який очолює підсистему судів нижчого рівня, здійснюючи розгляд справ як суд касаційної інстанції та вживаючи заходів щодо забезпечення однакового і правильного застосування законів.
Для конкретизації правового статусу секретаря судової палати вищого суду потрібно визнати його особою, яка обіймає адміністративну посаду в суді, встановити термін перебування на цій посаді, а також порядок і підстави звільнення. Пленум суду здійснює організаційні, кадрові, контрольно-аналітичні повноваження, а також судовий конституційний контроль. Межі останнього слід розширити, передбачивши у Конституції України право зазначеного суду вносити подання до Конституційного Суду України щодо неконституційності законів та інших нормативно-правових актів.
Основним завданням Пленуму Вищого спеціалізованого суду є надання судам розяснень щодо застосування законодавства у рамках його законодавчо визначених повноважень, є засобами тлумачення норм права, надаються на основі вивчення судової практики та аналізу судової статистики, мають рекомендаційний характер для всіх учасників судочинства, слугують орієнтирами для судів нижчого рівня при розгляді справ, їх ігнорування створює для судів ризик перегляду ухвалених ними рішень як таких, що суперечать закону.
Потрібно передбачити в законі завдання і форми контролю з боку голови суду за функціонуванням апарату і діяльністю його керівника. Потрібно також удосконалити автоматичну систему призначення суддів для участі у розгляді справи, забезпечивши постійне оновлення судових складів, визначення доповідачів по справах. Для зміцнення складу суддівських кадрів слід передбачити у законі, що суддею вищого суду може бути обрана лише особа, яка не менше пяти років прослужила суддею апеляційного суду, а також закріпити погодження кандидатів на посади голів апеляційних і місцевих судів з головою вищого суду.
Також необхідно забезпечити рівне представництво суддів всіх спеціалізованих судових юрисдикцій пропорційно до кількості судців у діяльності вищих органів суддівського самоврядування.
-
Список литературы
1. Фесенко Л.І. Європейський досвід функціонування спеціалізованих судових органів /Л.І. Фесенко //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. Вип. 55. - Одеса: Юридична літра, 2010. - С. 11-20.
2. Фесенко Л.І. До питання щодо діяльності судових палат Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ /Л.І. Фесенко //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. Вип. 58. - Одеса: Юридична літра, 2011. - С. 7-17.
3. Фесенко Л.І. Правова природа розяснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ /Л.І. Фесенко //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. Вип. 59. - Одеса: Юридична літра, 2011. - С. 39-47.
4. Фесенко Л.І. Функції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у контексті реформування судової системи України /Л.І. Фесенко //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. Вип. 60. - Одеса: Юридична літра, 2011. - С. 13-20.
5. Фесенко Л.І. Науково-методичне забезпечення діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ /Л.І. Фесенко //Правове життя сучасної України. Матеріали міжнародної наукової конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Національного університету «Одеська юридична академія», м. Одеса, 20-21 травня 2011 p. Т. 2. - Одеса: Фенікс, 2011. - С. 137-138.
6. Фесенко Л. Спільна справа обєднує /Л. Фесенко //Закон і бізнес. -2011- №8. - С. 1, 4-5.