Дослідження господарських функцій установ і кола дозволених їм видів діяльності. Дослідження характеру самостійної майнової відповідальності бюджетних установ. Розробка напрямів удосконалення механізму реалізації субсидіарної відповідальності держави.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана в Інституті економіко-правових досліджень Хахулін Віктор Васильович, Донецький державний університет управління МОН України, професор кафедри загальноправових дисциплін (м. Саніахметова Ніна Олексіївна, Одеська національна юридична академія МОН України, завідуюча кафедрою підприємницького та комерційного права (м. Захист відбудеться “24 ”лютого 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м.Цивільно-правова наука має у своєму арсеналі декілька робіт, що стосуються правового статусу установ окремих функціональних різновидів (зрозуміло, що межі цих робіт не дозволяли їхнім авторам глибоко проаналізувати загальні майнові правомочності установи), і лише одне спеціальне дослідження, присвячене цивільній правосубєктності бюджетних установ (кандидатська дисертація І.В. У межах цих тем автором досліджено поняття і види установ, структура їх господарсько-правового статусу і його елементи, проаналізовані питання попередження економічних правопорушень з боку керівників установ і підготовлені пропозиції щодо оптимізації господарсько-правового регулювання діяльності таких організацій. Метою роботи є вдосконалення господарсько-правового статусу установи на основі теоретичного узагальнення господарської практики з урахуванням існуючих потреб та розробка конкретних пропозицій до законодавства України, яке закріплює правовий статус установ і регламентує практику його реалізації у процесі здійснення ними господарської діяльності. Уперше: сформульовано дефініцію установи як учасника господарських відносин: установою визнається некомерційна організація, що не має членства, із правами юридичної особи, створена одним або декількома власниками (засновниками) для реалізації управлінських функцій, виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, надання соціально-культурних послуг або здійснення іншої діяльності негосподарського характеру, що фінансується засновниками повністю або частково; майно закріплюється за установою власником (власниками) на праві оперативного управління; доктринально обґрунтовано, що майно може належати установі будь-якої форми власності на підставі двох речових прав - права оперативного управління (майно, передане установі власником) і права господарського відання (надходження від господарської діяльності установи та майно, придбане за рахунок цих надходжень, а також майно, одержане установою від третіх осіб на безоплатній основі), при цьому останнє передбачає можливість установи розпоряджатися відповідним майном без узгодження з власником;Загальна характеристика установи як учасника господарських правовідносин, який складається з трьох підрозділів, присвячений дослідженню поняття установи, видів установ і характеристиці історичних етапів розвитку господарської правосубєктності установ в Україні. Крім того, у випадках, передбачених законодавством, установи можуть здійснювати господарську діяльність, яка сприяє досягненню основних цілей їх створення, і тоді вони виступають у якості субєктів господарювання (ч.1 статті 55, ч.7 статті 111, стаття 131, ч.1 статті 141 ГК України). На основі інформації, отриманої в результаті класифікації соціально-культурних і наукових установ на підвиди, констатується той факт, що чинне законодавство, присвячене цим установам, переважно орієнтується на їхні внутрішньовидові особливості, а це призводить до зайвого розпорошення господарсько-правових приписів, адресованих установам, за численними нормативно-правовими актами. Потім послідовно аналізуються пять історичних етапів розвитку господарської правосубєктності установ в Україні: 1) дореволюційний (1842-1917), для якого було характерним пандектне трактування установи як структурного типу юридичної особи протилежного типу корпорації, що поділялося юридичною доктриною і законодавством Російської імперії; 2) ранній радянський (1917-1961), коли місце дореволюційного поняття “установа” зайняла конструкція бюджетної установи-невласника, яка уособлювала собою будь-які соціально-культурні й управлінські організації, що фінансуються за кошторисом, але не за всіма такими установами формально визнавалася юридична особистість; 3) середній радянський (1961-1987), коли всі установи-невласники, що самостійно брали участь у цивільному і господарському обороті, прямо визнавалися законом юридичними особами; 4) “перебудовний” (1987-1991), коли була розпочата спроба впровадити в діяльність бюджетних установ елементи господарського розрахунку; 5) пострадянський (1991-1997), коли установи діяли в умовах становлення національної правової системи незалежної України й у той же час значною мірою продовжували керуватися законодавством радянського періоду.