Правовий статус платника податку на додану вартість в Україні - Автореферат

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукНауковий керівник: доктор юридичних наук, професор Кучерявенко Микола Петрович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри фінансового права, член-кореспондент Академії правових наук України Захист відбудеться 21 червня 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Як відомо, за рахунок надходжень від цього податку формується переважна більшість податкових надходжень Державного бюджету України. Ураховуючи фіскальну та регулюючу функцію ПДВ, цей податок займає провідне місце серед непрямих податків, що справляються в Україні. Зокрема, вона обумовлена такою принциповою ознакою цього податку, як розмежування формального та реального платника, що приводить до виокремлення особи, яка власне і виконує обовязки, повязані із справлянням ПДВ. встановити специфіку реалізації прав та обовязків платників податків при справлянні ПДВ; Вони обумовлюються тим, що особа, яка фактично сплачує цей податок (покупець), реалізує обовязок автоматично, оскільки цей платіж включений у ціну реалізації; це унеможливлює застосування до неї примусу.Розділ 1 «Платники податків у системі субєктів податкових правовідносин», що складається з трьох підрозділів і висновків за даним розділом, присвячено аналізу поняття субєкта податкових правовідносин, загальних підходів до змісту правового статусу фізичних та юридичних осіб як платників податків. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи, відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, представництва іноземних юридичних осіб, консолідована група платників податків. «Юридичні особи як платники податків» досліджується податкова правосубєктність окремих видів юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, іноземних представництв, консолідованих груп платників податків. Право вибору форми сплати податку означає, що платник податків у встановлених законом випадках має право обрати форму сплати податку - грошову, натуральну чи змішану. Чинне податкове законодавство України передбачає системний підхід до виділення осіб, на яких покладено обовязок щодо сплати ПДВ, та включає: 1) будь-яку особу, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарчу діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обовязковій реєстрації як платник податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають обкладенню цим податком; 2) будь-яку особу, яка за своїм власним добровільним рішенням зареєструвалася як платник ПДВ; 3) особу, яка підлягає обовязковій реєстрації як платник податку, в спеціальних умовах; 4) будь-яку особу, яка імпортує (для фізичних осіб - ввозить або пересилає) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використовування або споживання в Україні.Такими субєктами є фізичні особи, юридичні особи, відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, представництва іноземних юридичних осіб, консолідована група платників податків. Саме тому з метою уніфікації податкового законодавства доцільно закріпити в Податковому кодексі України загальне поняття платника податків, а далі - перелічити коло субєктів, які виступають платниками податків згідно з чинним законодавством України. Податкову правосубєктність можна визначити як встановлену нормами податкового права здатність бути носієм юридичних прав і обовязків у сфері організаційно-майнових та організаційних відносин зі встановлення, уведення і сплати податків і зборів на користь держави і (або) органів місцевого самоврядування з метою фінансового забезпечення вирішення суспільних завдань. При сплаті ПДВ принцип примусовості сплати для субєкта, який фактично сплачує цей податок (покупець), практично відсутній, оскільки цей податок включений у ціну товару і сплачується при придбанні товару. В іншого субєкта (продавця) існує обовязок перерахувати отриманий від покупця податок до державного бюджету.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у комплексному вивченні проблем правового статусу платника ПДВ. Відповідно до мети дослідження був проведений аналіз чинного податкового законодавства України, Російської Федерації, Франції та інших держав, що регулює і визначає правовий статус платника ПДВ. Пропонуються власні погляди та підходи до найбільш складних теоретичних питань правового статусу платника ПДВ у системі елементів правового механізму оподаткування. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків і пропозицій: 1. Крім загального визначення поняття платника податків відмічається доцільність законодавчого встановлення кола субєктів, які виступають платниками податків. Такими субєктами є фізичні особи, юридичні особи, відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, представництва іноземних юридичних осіб, консолідована група платників податків. Це коло платників у кожному податковому законі визначається по-своєму. Саме тому з метою уніфікації податкового законодавства доцільно закріпити в Податковому кодексі України загальне поняття платника податків, а далі - перелічити коло субєктів, які виступають платниками податків згідно з чинним законодавством України.

2. Податкову правосубєктність можна визначити як встановлену нормами податкового права здатність бути носієм юридичних прав і обовязків у сфері організаційно-майнових та організаційних відносин зі встановлення, уведення і сплати податків і зборів на користь держави і (або) органів місцевого самоврядування з метою фінансового забезпечення вирішення суспільних завдань. Податкова правосубєктність також може надавати особі здатність брати участь у відносинах, що виникають у процесі здійснення податкового контролю, притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення, а також у деяких інших відносинах, нерозривно повязаних із названими. 3. У контексті регулювання податкового обовязку, на думку дисертанта, треба логічно поєднувати дві вимоги: досягнення певного віку та наявність обєкта оподаткування, який обумовлює сплату податку. Вік не може бути перешкодою для вимоги з боку держави по сплаті податку чи збору за наявності обєкта оподаткування. Проте він може мати значення для визначення обсягу податкової дієздатності. Так, повну податкову дієздатність (і відповідно до цього повний набір прав і обовязків) доцільно повязувати із досягненням 18-річного віку.

4. При встановленні санкцій податково-правової норми слід ураховувати особливості галузевого впливу. Санкція має чітко відображати природу правовідносин, спрямованих на врегулювання руху публічних грошових фондів, і мати на меті створення максимальних можливостей для фінансового забезпечення функцій держави. Ураховуючи зазначене, санкції податково-правових норм мають бути спрямовані насамперед на реалізацію відновлювальної, а не каральної функції та мають сприяти наповненню бюджету.

5. Примусовість податку виступає як можливість забезпечення податкового обовязку, як гарантія його стягнення до бюджету в разі невиконання цього обовязку добровільно. При сплаті ПДВ принцип примусовості сплати для субєкта, який фактично сплачує цей податок (покупець), практично відсутній, оскільки цей податок включений у ціну товару і сплачується при придбанні товару. В іншого субєкта (продавця) існує обовязок перерахувати отриманий від покупця податок до державного бюджету. Саме щодо субєкта, який фактично не сплачує, а лише утримує податок, і може бути застосований примус.

6. Існування принципів оподаткування (рівний податковий тягар, розмірність, справедливість та ін.) має гарантувати їх дотримання і виконання в податкових правовідносинах. Тому, на погляд автора, недоцільно підкреслювати гарантії їх дії на рівні прав. Також важко розглядати лише як податкове - право платника податків на ввічливе та поважне ставлення (можливо, з боку податкових органів), тому що таке право можна відносити і до інших галузей права (адміністративне, кримінальне, трудове та ін.).

7. Чинне законодавство не передбачає сьогодні можливості сплати податку в негрошовій формі. Грошова форма податку визначена самою сутністю податку, який є різновидом обовязкового платежу. Тільки сплата податку в грошовій формі розглядається як належне виконання обовязку по сплаті податків і зборів. На думку автора, обовязок щодо сплати податків має передувати обовязку щодо звітності як такий, що має визначальний характер.

8. Податковий облік фізичних осіб - платників податків здійснюється, як правило, за їх місцем проживання. Проте в окремих випадках облікові дії слід реалізувати за місцем знаходження нерухомого майна і транспортних засобів, що підлягають оподаткуванню. При цьому фактично йдеться про облік обєкта оподаткування, тоді як облікові дані про самого платника податку мають опосередковане значення. Таким чином, українському законодавству притаманне переплетіння різновидів податкового обліку.

9. Вибір найбільш зручної форми виконання податкового обовязку здійснюється в інтересах обох сторін податкових правовідносин. Для платника це означає оптимальну форму виконання імперативного наказу стосовно реалізації податкового обовязку. Водночас для держави це обумовлює можливість своєчасного наповнення бюджету коштами і відповідно до цього - фінансового забезпечення виконання державних завдань та функцій. Право вибору форми сплати податку означає, що за платником податків у встановлених законом випадках повинне визнаватися право обрати форму сплати податку - грошову, натуральну чи змішану.

10. Платник податків має право до настання остаточного строку подання податкової звітності у встановленому законом порядку надати в податковий орган всі необхідні документи з такої звітності. Це право повязане з правом на дострокову сплату податків, оскільки, якщо платник податків може достроково перераховувати до бюджету відповідну грошову суму як податок, то за ним має бути визнане й право достроково про це звітувати.

11. Подання податкової звітності розглядається як обовязок платника податків щодо документального підтвердження виконання податкового обовязку, а також сприяє реалізації функції контролю податковими органами.

12. Існуюча сьогодні в Україні система обліку платників податків (зборів) є суперечливою. Так, якщо обовязки щодо ведення реєстрів фізичних осіб та реєстрів платників ПДВ покладено на податкові органи, то ведення реєстрів підприємств і організацій - платників податків віднесено до функцій Державного комітету статистики, ведення реєстрів платників зборів на обовязкове державне пенсійне страхування - на органи Пенсійного фонду України. У всіх реєстрах, які ведуть ці органи, йдеться про платників податків (зборів), тобто про податкові реєстри; але в деяких випадках податкові органи відсторонені від їх ведення. На думку дисертанта, функції ведення реєстрів платників податків повинні належати лише податковим органам, що дозволить створити єдину і точну систему обліку платників податків (зборів) на всій території держави.

13. Головною особливістю платника ПДВ (у разі сплати податку при поставці товарів і послуг) є розрив між реальним та формальним платником. Реальним платником є особа, яка купує товари (послуги), тому що саме за рахунок його коштів здійснюється сплата цього податку. Формальним же платником податку є особа, яка реалізує товари (послуги) та отримує кошти від їх покупця. Після реалізації товарів (послуг) така особа має перерахувати суми ПДВ до бюджету. Фактично, в цьому випадку, сума податку, сплачена реальним платником, проходить через формального платника, яким вона і перераховується на відповідні бюджетні рахунки.

1. Шаренко М. С. Правовое регулирование налога на добавленную стоимость в Украине / М. С. Шаренко // Научные труды. - Рос. акад. юрид. наук. - Вып. 6. В 3 т. М . : Изд. группа «Юрист», 2006. - С. 350-351.

2. Шаренко М. С. Плательщик налога на добавленную стомость / М. С. Шаренко // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права: тези доп. міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 листопада 2007 р. / НДІ фінансового права. - К. : ПП «Укртехпрінт», 2007. - С. 318-321.

3. Шаренко М. С. Платник податку на додану вартість як субєкт бюджетного відшкодування / М. С. Шаренко // Юридична Осінь 2009 року : тези доп. та наук. повідом. на міжнар. наук.- практ. конф. молодих вчених та здобувачів, м. Харків. 13 листопада 2009 р. - Х .: НЮАУ, 2009. - С. 475-478.

4. Шаренко М. С. Проблемні питання характеристики правового статусу платника податку на додану вартість / М. С. Шаренко // Універ. наук. зап. : Часопис Хмельниц. ун - ту управління та права. - 2009. - № 4 (32). - С. 176 - 179.

5. Шаренко М. С. Захист прав платників податку на додану вартість / М. С. Шаренко // Проблеми правового забезпечення економічної політики держави на сучасному етапі : матеріали наук.- практ. конф., 11 грудня 2009 р. / ред. кол.: Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк, Г. В. Чапала. - Х. : НДІ держ. будва та місц. самоврядування, 2009. - С. 71-74.

6. Шаренко М. С. Особливості обліку платників податку на додану вартість / М. С. Шаренко // Актуальні проблеми права : теорія і практика : зб. наук. пр. - Луганськ, 2010. - № 15. - С. 290 - 297.

7. Шаренко М. С. Платник податку на додану вартість за законодавством Франції / М. С. Шаренко // Актуальні проблеми права : теорія і практика: зб. наук. пр. - Луганськ, 2010. - № 16. - С. 447-455.