Правовий статус державного службовця в умовах становлення публічної служби в Україні - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІРобота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України. Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Обушенко Олександр Миколайович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, перший проректор з навчально-методичної та наукової роботи. кандидат юридичних наук Марков Вячеслав Валерійович, Навчально-науковий інститут підготовки фахівців кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ, заступник начальника з навчально-методичної роботи. Захист відбудеться 23 лютого 2013 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.03 у Міжнародному університеті бізнесу і права (73039, м.Якщо в УРСР державна служба була єдиним видом публічної служби, яка здійснювалася (водночас, і про її відповідність поняттю «публічна служба» стверджувати навряд чи можливо), то з проголошенням незалежності України не тільки відбувається становлення і розвиток місцевого самоврядування як різновиду публічної служби, але й поняття «державна служба» наповнюється іншим змістом через зміну принципів такої служби, правового статусу державного службовця та інших змін. Отже, станом на сьогодні, беручи до уваги проблеми, викликані відмінностями у понятійному апараті та сферах впливу чинного Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII і наступного Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI, набуття чинності яким передбачене з 01.01.2014, слід визнати необхідним сформування цілісної концепції публічної служби в Україні, структурною частиною якої буде державна служба. Для цього, насамперед, необхідно сформувати науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення понять «державний службовець» і «державна служба» в законодавстві Україні, виходячи зі співвідношення категорій «публічний службовець» і «державний службовець» як цілого і частини. Спеціально-юридичний метод було застосовано під час опису таких явищ державно-правової дійсності, як служба в Україні, публічна служба (підрозділ 1.1), державна служба (підрозділ 2.1), правовий статус (підрозділ 2.2), правосубєктність (підрозділ 2.2.1), повноваження (підрозділ 2.2.2), деліктоздатність (підрозділ 2.2.3). У поєднанні з логіко-семантичним методом, засобами формальної логіки застосування спеціально-юридичного методу дозволило вдосконалити такі юридичні терміни, як «правовий статус державного службовця» (підрозділ 2.2), «спеціальна правосубєктність» (підрозділ 2.2.1), визначити перспективний обсяг понять «державна служба в Україні» (підрозділ 2.1), «публічна служба в Україні» (підрозділ 1.1).У підрозділі 1.1 «Поняття, ознаки та види публічної служби в нормах чинного законодавства України» визначено зміст поняття «служба в Україні», охарактеризовано її різновиди, місце публічної служби в системі служби в державі, її ознаки. 13 Конституції України дозволяє стверджувати про: 1) існування обєднуючих конструкцій для служби в органах державної влади та органах місцевого самоврядування як форми опосередкованого здійснення влади в Україні, здійснення прав власника щодо обєктів власності Українського народу, 2) існування окрім державної влади в Україні іншої влади, що обєднує державну владу і місцеве самоврядування, що, у свою чергу, означає існування поряд з державним управлінням іншого за змістом управління - публічного. Підрозділ 1.2 «Нормативно-правове забезпечення публічної служби в України: сучасний стан та перспективи» присвячено дослідженню сучасного стану і перспектив розвитку законодавства України з питань правового регулювання як публічної служби в цілому, так і окремих її складових: державної та служби в органах місцевого самоврядування. При цьому задля попередження непорозумінь стосовно вирішення питань з приводу переважання у застосуванні між правовими принципами публічної служби (значення «правових» вони набувають у разі формального вираження в нормах законодавства) та конкретними правовими нормами слід одразу закріплювати принципи публічної служби як окремі правоположення з назвою «Принципи…» для їх застосування у разі неможливості застосування конкретних правових приписів, виключаючи: 1) випадки відтворення у правових принципах публічної служби Конституційних положень, переважання яких випливає з верховенства Конституції України; 2) випадки колізій між актами нижчого рівня (які міститимуть конкретні правові приписи з питань організації та функціонування публічної служби) відносно актів вищого рівня в системі законодавства України (які міститимуть правові принципи публічної служби).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ