Цивільно-правовий статус благодійних установ та благодійних товариств як самостійних суб’єктів цивільних правовідносин. Специфічність видів та ознак благодійної діяльності в Україні. Майнова правосуб’єктність благодійних установ та благодійних товариств.
Аннотация к работе
Національна академія наук УкраїниСпеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України ШЕВЧЕНКО Ярославна Миколаївна, Інститут держави і права ім. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор СПАСИБО-ФАТЄЄВА Інна Валентинівна, Національна юридична академія України ім. Захист відбудеться 19 травня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім.В Україні із прийняттям 16 вересня 1997 року Закону “Про благодійництво та благодійні організації” були визначені основні напрями і засади правового регулювання благодійництва та благодійної діяльності (далі - Закон). Так, зокрема, сучасне цивільне українське законодавство, зазначаючи основні організаційно-правові форми юридичних осіб - товариства та установи, не наповнює їх жодним правовим змістом стосовно саме благодійних юридичних осіб. Таке положення викликано недостатньо розробленою науковою концепцією та теоретичною моделлю благодійних товариств та установ як благодійних юридичних осіб приватного права в національному цивільному законодавстві. Метою дисертаційної роботи є: комплексний аналіз генезису, становлення та цивільно-правового статусу благодійних установ та благодійних товариств як самостійних субєктів цивільних правовідносин; розробка та обґрунтування оновленого поняття благодійної діяльності в Україні, її специфічних видів та ознак; комплексний правовий аналіз особливостей майнової правосубєктності благодійних установ та благодійних товариств, а також юридичних осіб, які створені ними; опрацювання на основі дисертаційного дослідження теоретичних рекомендацій щодо вдосконалення цивільного законодавства України, яке регулює здійснення благодійної діяльності. У звязку із цим вперше дається визначення благодійної установи та благодійного товариства: благодійна установа - це благодійна юридична особа, що створюється однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом обєднання (виділення) їхнього майна для здійснення благодійної діяльності за рахунок цього майна. благодійне товариство - це благодійна юридична особа, створена шляхом обєднання осіб, що мають право участі в цій організації (яка не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками) з метою здійснення благодійної діяльності.Розділ 1 “Історія становлення та розвитку правового регулювання благодійних організацій” складається з двох підрозділів, в яких досліджуються передумови виникнення благодійних організацій, сутність та закономірності історичного розвитку поняття “благодійна діяльність” та “благодійництво” на різних історичних етапах в країнах з різними правовими системами. “Виникнення та розвиток благодійництва та благодійних організацій” розглядається процес формування змісту понять “благодійництво”, “благодійна діяльність” та “благодійна організація” в язичницький і християнський період історичного розвитку, а також особливості хронологічного розвитку цих понять в різних історико-правових формаціях: в язичницькому світі, в ранньохристиянський період Римської Імперії, в середньовічній Європі, в Російській Імперії та СРСР, а також в сучасному зарубіжному законодавстві країн англосаксонської та континентальної правових систем. На підставі проведеного дослідження автор дійшов висновку, що правова модель юридичних осіб, які діють в сфері організованої благодійності, вперше зявилася в римському праві, причому суттєвий вплив на процес формування організаційно-правових форм сучасних благодійних юридичних осіб (установа та товариство) здійснила християнська Церква, в особі її канонічних утворень ecclesiae. Проводячи аналіз генезису благодійництва на території Російської Імперії дисертант виділяє два етапи: перший - з середини XVII ст. до 1862 р. (період розбудови благодійництва, що характеризувався перевагою приватного благодійництва (Царський указ Катерини ІІ про утворення приватних і громадських благодійних організацій 1775 року); другий - з 1862 р. по 1917 р., період закінчення формування організованої системи російської благодійності (Царський указ щодо спрощення порядку створення благодійних закладів 1862 року та Тимчасові правила про товариства та союзи 1906 року). Зі структурно-логічного та історико-правового аналізу визначення благодійної організації автор дисертаційного дослідження робить висновок, що поняття благодійної діяльності є основною інституційною ознакою благодійних юридичних осіб як самостійних субєктів цивільних правовідносин, оскільки саме це поняття вподальшому здійснює суттєвий інституційний вплив на визначення таких фундаментальних категорій як “благодійна юридична особа”, “благодійна установа” та “благодійне товариство”.