Актуальність проблеми біженців в Україні. Порядок і умови надання статусу біженців та притулку на міжнародному рівні. Визначення статусу біженця в Законі України "Про біженців". Характеристика обставин, що не дають права на отримання статусу біженців.
Це повязано з існуванням у ряді держав "гарячих точок", воєнними діями, нестабільністю політичних режимів, голодом, стихійним лихом тощо.Цьому, ймовірно, сприяє те, що й сам Закон про біженців, який визначає правовий статус біженця в Україні, порядок подання, втрати та позбавлення статусу біженця, а також встановлює державні гарантії захисту біженців, був прийнятий порівняно нещодавно, в 2001 р. На міжнародному рівні порядок і умови статусу біженців та притулку здобули закріплення у таких документах, як Конвенція про статус біженців від 22 квітня 1954 p.; Протокол, який стосується статусу біженця від 4 жовтня 1967 p.; Статут Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, прийнятий у грудні 1950 р. Відповідно до ст.1 Закону біженцем визнається особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися ним внаслідок таких побоювань або, не маючи громадянства (підданства), перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. До них належать: Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції, органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; інші органи виконавчої влади (Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство закордонних справ України, регіональні органи, органи опіки та піклування), які мають відповідні повноваження. У свою чергу статус біженця втрачається, якщо особа: добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства); набула громадянство України або добровільно набула громадянство, яке мала раніше, або набула громадянство іншої держави і користується її захистом; добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; будучи особою без громадянства може повернутися до країни свого попереднього постійного проживання, оскільки обставин, за яких було надано статус біженця, більше не існує; отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні; не може більше відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують.
Список литературы
1. Закон України "Про біженців” від 21.06.2001 року.
2. Малимоненко Р. Роль прав, свобод та інтересів людини у новій світовій обстановці // Право України. - №2. - 2004.
3. Правознавство. Навч. посібник. / В.І. Бобир, С.Е. Демський, А.М. Колодій та ін.; За ред.В. В. Копєйчикова. - К., 2001.
4. Охримович Ю. Теорія права. - К., 2001. - 305 с.
5. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / - Харків: Консул, 2001. - 639 с.
6. Юридичний словник-довідник. - К., 2001. - 502 с.
7. Тимчик Г. Деякі аспекти правового статусу політичних біженців в Україні [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://justinian.com.ua/article. php? id=1193
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
