Сільськогосподарське призначення ґрунтів: їх поняття та особливості законного розпорядку. Право власності на плантації сільського зазначення. Головні обов’язки господарських землекористувачів. Характеристика набуття привілеїв на приватну власність.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «Аграрне право» на тему: «Правовий режим земель сільськогосподарського призначення» Перевірив: заступник завідувача кафедри праваНеобхідність розгляду даної теми зумовлена сучасним обєктивним, соціальним, економічним, демографічним, екологічним, державно-правовим явищем у суспільному житті, організаційно-правовими проблемами відносин власності і утвердження нового земельного ладу, який має забезпечувати для України прогресивний, соціально-економічний розвиток, національну продовольчу і екологічну безпеку, законність і правопорядок у земельних відносинах на основі конституційних засад права власності на землю. Обєктом даної роботи є земельні відносини, які виникають в процесі здійснення приватизації земель сільськогосподарського призначення, а також у сфері їх належності, екологічного, збалансованого використання і охорони земель, правового забезпечення реалізації земельних інтересів, гарантій субєктивних земельних прав по відношенню до земель сільськогосподарського призначення. Предметом роботи є нормативно-правові акти земельного законодавства, що визначають правовий режим земель сільськогосподарського призначення. Поставлена мета обумовлює виконання таких завдань: - розкриття поняття правового режиму земель сільськогосподарського призначення; визначити особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення;Визнання землі нерухомим майном і залучення її до цивільного обігу спричинює потребу докладно проаналізувати взаємозвязок правового режиму такої найважливішої категорії земель, як землі сільськогосподарського призначення, і правомочностей громадянина-власника щодо цих земель і, як наслідок, уточнити сфери застосування цивільного і земельного права в регулюванні відносин масності на землі сільськогосподарського призначення. На законодавчому рівні, а саме згідно з п.1 ст.22 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей[2]. Розглядаючи питання правового режиму земель сільськогосподарського призначення доцільно зазначити, що на законодавчому рівні відсутні визначення таких понять, як "правовий режим земель" та "правовий режим земель сільськогосподарського призначення". Можна визначити, що «правовий режим» земель сільськогосподарського призначення є теоретичним поняттям, яке узагальнює правову характеристику земель цієї категорії як обєкта земельних відносин і містить вказівку на коло найважливіших правових відносин, що складаються з приводу земель сільськогосподарського призначення. Під правовим режимом земель сільськогосподарського призначення, на думку Луняченка А.В., треба розуміти встановлену нормами права можливу і належну поведінку субєктів відносно земель сільськогосподарського призначення як обєкта права власності та інших прав на земельні ділянки, обєкта державного управління земельними ресурсами та обєкта особливої правової охорони цих земель як природного ресурсу [6, с.Право власності на землю традиційно розглядається у субєктивному та обєктивному розумінні (як і категорія «право» взагалі). У обєктивному розумінні право власності на землю слід розглядати як систему правових норм, що регулюють відносини що до здійснення субєктивного права власності на землю. 78 ЗК право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками[2]. Носіка, у субєктивному розумінні право власності на землю необхідно розглядати як визнану в суспільстві, гарантовану Конституцією України можливість окремої особи чи іншого субєкта у визначених законом межах вільно набувати на підставі власності земельну ділянку і на свій розсуд використовувати природні властивості землі для прогресивного виробництва, розподілу і використання капіталу на основі підвищення родючості ґрунту, задоволення інших потреб, самостійно відмовитися від власності на землю, або іншими способами розпорядитися нею, а також можливість самостійно чи через державу захищати земельну власність[7, с. Так, громадяни України можуть мати у власності будь-які землі, передача яких у власність передбачена ЗК України.Громадяни одержують їх для задоволення своїх особистих потреб у виробництві продуктів харчування, для відпочинку, дозвілля, задоволення інших соціальних, культурних, оздоровчих потреб (для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, здійснення товарного сільськогосподарською виробництва).
План
ПЛАН
ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
2. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
3. ПРАВА Й ОБОВЯЗКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧІВ