Склад земель історико-культурного призначення, до яких відносяться історико-культурні заповідники, музеї. Державна, комунальна та приватна власність земель історико-культурного призначення. Охоронні зони навколо об"єктів історико-культурної спадщини.
Аннотация к работе
Тема: «Правовий режим та порядок використання земель історико-культурного призначення»53 ЗК, перелік видів обєктів культурної спадщини, який виділяється в Законі «Про охорону культурної спадщини», свідчить про те, що для надання земельній ділянці статусу земель історико-культурного призначення недостатньо лише наявності на відповідній території історико-культурного обєкта - необхідно визнання особливого статусу такого обєкта державою шляхом вчинення певних юридичних дій, зокрема включення обєктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих памяток України, Списку охоронюваних археологічних територій України, Списку історичних населених місць України тощо. Щодо памяток місцевого значення рішення приймається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або Українського товариства охорони памяток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини. 31 Закону «Про охорону культурної спадщини» топографічно-визначені території чи водні обєкти, в яких містяться обєкти культурної спадщини або можлива їх наявність, можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини. Список охоронюваних археологічних територій України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України[4]. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.Указані форми власності набуваються і реалізуються на підставі Конституції, Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (статті 78-91, 116-129, 131, 132). При цьому Закон України «Про охорону культурної спадщини» передбачає особливості здійснення права власності на такі землі в залежності від обєктів культурної спадщини, що визнані памятками. З метою захисту традиційного характеру середовища окремих памяток, комплексів (ансамблів) навколо них встановлюються зони охорони памяток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
Вывод
Форми власності на землі історико-культурного призначення передбачені також відповідними статтями Конституції України (ст.ст. 13, 14, 41), Законом України від 21 травня 1997 року «Про місцеве самоврядування» (ст. 16).
Право власності на ці землі - це право володіти, користуватися і розпоряджатися ними. Указані форми власності набуваються і реалізуються на підставі Конституції, Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (статті 78-91, 116-129, 131, 132). При цьому Закон України «Про охорону культурної спадщини» передбачає особливості здійснення права власності на такі землі в залежності від обєктів культурної спадщини, що визнані памятками.
Так, усі памятки археології, як на поверхні так і під водою, незалежно від форм власності на землю чи водного обєкта, на яких вони розташовані, є державною власністю.
З метою захисту традиційного характеру середовища окремих памяток, комплексів (ансамблів) навколо них встановлюються зони охорони памяток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режим використання земель, зайнятими зонами охорони памяток, визначаються відповідною науково-проектною документацією та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Порядок визначення меж зон охорони памяток встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Список литературы
1. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: актуальні проблеми практ. теорії. - К.: Знання, 2007.
2. Беженар Г.М., Бердніков Є.С., Бондар Л.О., Гавріш Н.С., Гуревський В. К. Земельне право України: Підручник / Одеська національна юридична академія / О.О. Погрібний (ред.), І. І. Каракаш (ред.). - К.: Істина, 2003.
4. Ковтун Микола Григорович. Земельне право: Курс лекцій. - К.: Юмана, 2008.
5. Мачуська І.Б. Земельне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т - К.: КНЕУ, 2005.
6. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Навч. посіб. / Інститут законодавства Верховної Ради України. - К.: Ін-т законодавства ВРУ, 2007.
7. Барабаш Н. Поняття та специфіка правового режиму земель історико-культурного призначення / Н. Барабаш // Право України: юридичний журнал, К. 2009. - № 11.
8. Вербицька Н. Правова необхідність існування земельних зон із спеціальним режимом використання / Н. Вербицька // Право України: юридичний журнал. - К., 2010 - № 4.
9. Гальчинська Н. Правовий режим земель історико-культурного призначення / Н. Гальчинська // Право України: юридичний журнал. - К., 2010.
10. Землі історико-культурного призначення // Землевпорядний вісник: Науково-виробничий журнал / Державний комітет України по земельних ресурсах. - Київ: Вид. «Урожай». - 2009. - № 1.