Місце та роль правового режиму в механізмі правового регулювання суспільних відносин у державі. Теоретичне визначення поняття правового режиму, його зміст і види, складові юридичної структури. Особливий порядок регламентації суспільних відносин.
Аннотация к работе
Національний університет «юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукНауковий керівник доктор юридичних наук, професор, Петришин Олександр Віталійович, Національна академія правових наук України, перший віце-президент, академік Національної академії правових наук України. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Лемак Василь Васильович, Ужгородський національний університет, завідувач кафедри теорії та історії держави і права, член-кореспондент Національної академії правових наук України; Дисертація присвячена дослідженню питання про місце та роль правового режиму у механізмі правового регулювання суспільних відносин, визначенню загальнотеоретичного поняття правового режиму та характеристиці його ознак, аналізу співвідношення поняття правового режиму із суміжними категоріями: управління, державна влада, політичний та соціальний режим, механізм правового регулювання, правовий стан, система права, характеристиці структури правового режиму та її складових, висвітленню специфіки та особливостей правового режиму як критерію поділу системи права на галузі права, проведенню розгалуженої в межах загальнотеоретичного дослідження класифікації видів правового режиму, загальній характеристиці публічно-правового та приватноправового режимів. Диссертация посвящена исследованию вопроса о месте и роли правового режима в механизме правового регулирования общественных отношений, определению общетеоретического понятия правового режима и характеристике его признаков, анализу соотношения понятия правового режима со смежными категориями: управление, государственная власть, политический и социальный режим, механизм правового регулирования, правовое положение, система права, характеристике структуры правового режима и его компонентов, освещению специфики и особенностей правового режима как критерия дифференциации системы права, проведению разветвленной в пределах общетеоретического исследования классификации видов правового режима, общей характеристике публично-правового и частноправового режимов. Результатом проведенного исследования стали следующие положения: 1) юридический подход к пониманию содержания правового режима отражает специфику регулятивного влияния права на общественные отношения, устанавливая с помощью разных правовых средств особый порядок регулирования определенного вида деятельности субъектов; 2) специфика правового режима как разновидности социального состоит в том, что он основан на праве - создается, закрепляется, регулируется правовыми нормами; 3) правовой режим характеризуется не только средствами правового регулирования, но и определенной его направленностью, мерой его благоприятности или неблагоприятности для интересов субъектов права; 4) правовой режим выражает прежде всего степень жесткости регулирования общественных отношений, наличие определенных ограничений или льгот, допустимый уровень активности субъектов, пределы их правовой самостоятельности; 5) для публично-правового режима характерны следующие основные признаки: (а) субъект принятия обязательных решений несвязан согласием стороны, которой они адресованы; (б) строгая связанность субъектов публичного права законами, когда сфера их деятельности четко очерчена правовыми рамками; (в) для правового регулирования в публичной сфере характерно обязывание, которое может иметь характер общей нормативной ориентации или конкретного предписания; (г) императивный метод регулирования, который является составной частью публично-правового режима, часто выражается в запрете каких-либо действий; 6) характерными чертами частноправового режима являются следующие: (а) приоритет интересов отдельной (частной) личности; (б) юридическое равенство участников соответствующих отношений; (в) инициатива субъектов относительно установления правовой связи между собой; (г) уполномочивающий характер правовых норм; (д) преимущественно исковой порядок защиты интересов субъектов в суде.Одним із найбільш складних і найменш досліджених виступає такий елемент цієї форми, як правовий режим. Зміна, корегування або заміна тих чи інших режимів повязані із процесами демократизації суспільного життя, удосконаленням системи державного управління, посиленням механізмів захисту прав громадян, необхідністю приведення законодавства відповідно до потреб міжнародних стандартів. В останній час правовий режим виступає однією з найбільш вживаних категорій юридичної науки. Наукові розробки, зясування особливостей юридичного регулювання певної ділянки діяльності, особливо за умов якщо ця діяльність має чітко визначений обєкт, здійснюються у контексті вивчення правового режиму даного обєкта чи виду діяльності.