Комплексний аналіз правового режиму майна суб’єктів підприємницької діяльності, правовідносин, що виникають в процесі формування майна, його використання і звернення на нього стягнень кредиторів. Практика розгляду судами спорів стосовно майна суб’єктів.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТСпеціальність 12.00.03 - цивільне право і процес; сімейне право; міжнародне приватне право Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Робота виконана на кафедрі цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. Харитонов Євген Олегович - завідувач кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії; кандидат юридичних наук, доцент Захист відбудеться 26 червня 2001 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Київському національному університеті іменіУ звязку з цим вбачається доцільним проаналізувати з нових доктринальних позицій вітчизняної юриспруденції, особливо цивільно-правової науки, досвід розвитку підприємництва, сучасний його стан, виробити на основі цього досконаліші конструкції чинних правових норм, перейти від хаотичного фрагментарного латання прогалин у правовому регулюванні підприємництва до системного нормативно-правового забезпечення його, невідкладно прийняти новий Цивільний кодекс України. Предметом дослідження в дисертаційній роботі стали норми чинного законодавства України в галузі правового регулювання утворення, використання майна субєктами підприємницької діяльності та звернення на нього стягнень кредиторів, що містяться в чинній Конституції України, в Цивільному кодексі України, в Арбітражному процесуальному кодексі України, в кодексі про шлюб та сімю України, в Законах України “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, “Про підприємництво”, “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, “Про кооперацію в СРСР”, “Про господарські товариства”, “Про систему оподаткування”, “Про селянське (фермерське) господарство”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, “Про заставу”, “Про сільськогосподарську кооперацію”, “Про виконавче провадження”, в багатьох інших законах, в Указах Президента України, в Постановах Верховної Ради України, в Постанові Кабінету Міністрів України “Про порядок державної реєстрації субєктів підприємницької діяльності” та його Положенні “Про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності”. Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження його автором зроблена спроба вирішити наступні завдання: визначити основні форми (види) правового режиму майна; охарактеризувати правовий режим окремих видів майна субєктів підприємницької діяльності; дослідити правовий статус підприємців-громадян і колективних субєктів підприємницької діяльності; розкрити особливості формування майна окремих субєктів підприємницької діяльності; проаналізувати порядок використання майна підприємцями-громадянами і колективними субєктами підприємницької діяльності; дослідити порядок звернення стягнень кредиторів на майно субєктів підприємницької діяльності; виробити та запропонувати законодавцю і правозастосовчим органам практичні рекомендації щодо вдосконалення правового режиму майна субєктів підприємницької діяльності в сучасних умовах, уточнити методологічні критерії аналізу та оцінювання підприємництва. Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є першим в Україні комплексним дослідженням правового режиму майна субєктів підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки, в якому зясовується сутність, форми і види правового режиму майна, особливості формування і використання майна субєктів підприємницької діяльності та звернення на нього стягнень кредиторів. Сучасне доктринальне визначення правового режиму майна субєктів підприємництва можливе тільки через зясування юридичної природи: цінних паперів як грошових документів, які поділяються на ті, що посвідчують право володіння і ті, що засвідчують відносини позики, а також право управління; нематеріальних активів як довгострокових прав або переваг, які знайшли своє відображення на балансі підприємства і є частиною позаобігових активів підприємства, що не має речової основи (обєкти права інтелектуальної власності, обєкти права користування ресурсами природного середовища, обєкти права користування економічними вигодами та ін.