Узагальнення правозастосовної діяльності, аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства та досвіду роботи відповідних органів. Розробка і формулювання обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності правового механізму реалізації права на працю.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім.Роботу виконано в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України. Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор Венедіктов Валентин Семенович, Харківський економіко-правовий університет, проректор з наукової роботи. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Ярошенко Олег Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права; доктор юридичних наук, професор Лазор Валерій Васильович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, професор кафедри правознавства;У світлі сучасних демократичних процесів в Україні, зорієнтованих на практичну реалізацію положень Конституції щодо побудови демократичної, соціальної, незалежної, правової держави, визнання людини найвищою соціальною цінністю, реформування законодавства про працю, поширення різних видів власності та організаційно-правових форм господарювання, запровадження реальних соціально-партнерських відносин між роботодавцем і працівниками, особливої актуальності набувають питання реалізації конституційного права на працю, яке завжди посідало і в сучасних умовах зберігає чільне місце в системі соціальних прав людини. Докорінна зміна суспільних відносин відповідно до цілей та принципів організації демократичної, соціальної, правової держави, оновлення системи норм права й розвиток на їх фундаменті принципово нових правовідносин між роботодавцем і працівниками, запровадження та функціонування принципів трипартизму і соціального діалогу, що відповідають сучасним вимогам розвитку демократичного суспільства, неможливі без належної організації і чіткого визначення форм реалізації права на працю та вироблення дієвого правового механізму реалізації цього найважливішого конституційного права. Нині постає проблема підвищення гарантій у сфері праці, запровадження прозорого конкретного правового механізму реалізації конституційного права на працю. Проблема забезпечення права на працю, правових форм його реалізації набуває особливої гостроти в умовах економічної кризи, зростання рівня безробіття, масового порушення трудових прав працівників. Проблеми забезпечення реалізації права на працю приділяли увагу у своїх працях видатні правники: М. Г.Розділ 1 «Сучасні концептуальні підходи визначення права на працю» складається з чотирьох підрозділів і присвячений проблемам теоретико-методологічних засад правового механізму реалізації конституційного права на працю, визначенню поняття цього права, окресленню цілей, загальних рис і особливостей правозастосування та форм реалізації за сучасних умов. Автор обґрунтовує, що згідно з доктриною науки трудового права до основних характеристик поняття «працевлаштування» належать: 1) працевлаштування є однією з форм реалізації права громадян на працю; 2) участь у влаштуванні громадян на роботу спеціально уповноважених органів, що породжує виникнення правовідносин з працевлаштування; 3) надання громадянам допомоги в пошуку роботи і влаштуванні на неї, а роботодавцям - у підборі необхідних працівників, а також задоволення потреби в робочій силі - головні завдання працевлаштування, успішне вирішення яких неможливе без урахування у відповідних правових нормах інтересів громадян, роботодавців і держави; 4) здійснення працевлаштування у двох основних формах - сприяння громадянам у пошуку роботи; забезпечення роботою. Спираючись на міркування фахівців, дисертант робить висновок, що державна політика зайнятості повинна базуватися на принципах: пріоритетності забезпечення повної, продуктивної й вільно обраної зайнятості в процесі реалізації соціально-економічної політики держави; відповідальності держави за формування й реалізацію політики у сфері зайнятості населення, створення конкурентних переваг національного ринку праці; забезпечення рівних можливостей громадянам у реалізації конституційного права на працю; ефективного використання робочої сили й забезпечення соціального захисту громадян від безробіття; співробітництва органів виконавчої влади, роботодавців і профспілок на засадах паритетності й рівності; пріоритетності норм міжнародних договорів, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України. На підставі чинних норм про працевлаштування та міжнародного досвіду автор аналізує та виокремлює основні принципи правового регулювання працевлаштування: добровільність вступу громадян у правовідносини з працевлаштування; здійснення працевлаштування спеціально уповноваженими органами; загальний характер працевлаштування; надання особливої підтримки особам, які потребують підвищеного соціального захисту й не здатні на рівних конкурувати на ринку праці; соціальне партнерство.