Наявність імперативності приписів цивільного законодавства, що виявляється у владно-регулятивній природі - специфіка процесуальних строків. Міжгалузева належність, яка пояснюється функціональним призначенням - риса часу в якості правового інституту.
Аннотация к работе
Тривалий період доля природи часу в цивільному праві була повязана з його сутністю в цивільному процесі, а функціональна єдність наведених галузей права створила передумови для розгляду наведеного питання сумісно. 86 ЦПК УРСР урегулювала концептуальні аспекти обчислення строків, відповідно до якої строки, установлені законом або призначені судом, обчислюються роками, місяцями й днями, а також указівкою на подію, яка має неминуче настати. Особливістю процесуальних строків, у тому числі й правил їх обчислення, є імперативність приписів цивільного процесуального законодавства, що виявляється у їх владно-регулятивній правовій природі, а також установлення й функціонування такого виду правового часу з метою, визначеною саме цією процесуальною галуззю права, тоді як цивільно-правові строки виокремлюються диспозитивним, у певних випадках диспозитивно-імперативним характером із пріоритетом першої складової. У звязку з цим у Кодексі зявились загальні норми про час у цивільному праві (розділ V «Строки та терміни. 6 ЦПК України порівняно з попереднім кодексом є логічне розміщення наслідків пропущення процесуальних строків у кінець нормативних приписів цієї глави, хоча з огляду на значення та юридичну сутність понять «наслідки пропущення», «поновлення» і «продовження» строку необхідно було б за аналогією з нормами про позовну давність у ЦК України наведені норми поміняти місцями, поєднавши окремо як часові, так і правові категорії в межах відповідного правового інституту процесуального строку.