Формування світової і вітчизняної наукової думки щодо прав та свобод дитини. Аналіз принципів правового захисту. Поняття прав та свобод дитини, критерії їх класифікації. Місце та роль правового виховання та соціалізації у забезпеченні правового захисту.
Аннотация к работе
Національний педагогічний університет імені М.П. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукАктуальність вивчення теоретичних та практичних проблем забезпечення прав та свобод дитини тісно повязана з розвитком демократичної, соціально-правової держави, становлення якої передбачає необхідність формування молодого покоління, відродження української нації. Неналежна увага до процесу розвитку дитини, до реалізації її прав та свобод веде до викривленого сприйняття нею навколишнього світу, підміни ідеалів, що може відобразитись у поширенні дитячої злочинності, безпритульності, криміналізації суспільства. В останні роки в Україні активізувалась увага з боку держави до проблем забезпечення прав та свобод дитини. Тому дослідження правового забезпечення прав та свобод дитини є актуальною науковою проблемою, вирішення якої сприятиме удосконаленню функціонування механізму забезпечення прав та свобод дитини в Україні, формуванню правової культури та розвитку правосвідомості молодого покоління. розкрито методику встановлення ефективності механізму забезпечення прав та свобод дитини, використовуючи критерії ефективності: рівень здійснення профілактичних заходів щодо порушень прав та свобод дитини; рівень реалізації прав та свобод дитини; ефективність захисту прав та свобод дитини;За цей період утвердились переконання, що дитина є цінністю і має право на гідне життя. "Поняття прав, свобод дитини та принципи їх правового захисту" проведено аналіз категорій ,.права дитини", "свободи дитини" та "принципи правового захисту дитини". Відмінність між правами та свободами дитини полягає у тому, що більшістю прав дитина користується із народження (право на життя, право на охорону здоровя та ін.). Комплексний підхід до вивчення системи прав та свобод дитини обумовлює необхідність висвітлення принципів правового захисту прав та свобод дитини, до яких належать: принцип невідчужуваності та непорушності прав та свобод дитини, принцип гарантованості, принцип пріоритетності прав та свобод дитини, принцип активності дитини у захисті своїх прав та свобод, принцип пріоритетності сімейних форм виховання, принцип толерантності покарання та помякшення особистої відповідальності дитини, принцип недопущення найгірших форм дитячої праці. "Види прав та свобод дитини" дисертанткою висвітлено основні підходи науковців до питання класифікації прав та свобод дитини і зроблено висновок, що актуальною проблемою досліджуваного питання є необхідність вироблення єдиного системного підходу, спрямованого на висвітлення особливостей прав та свобод дитини у системі прав людини.У висновках дисертації наведено вирішення наукової задачі, що виявляється у зясуванні загальних засад і практичних проблем правового забезпечення прав та свобод дитини в Україні, а також у розробленні рекомендацій щодо удосконалення національного законодавства у сфері охорони, реалізації та захисту прав і свобод дитини. Відмінність між правами та свободами дитини виявляється у тому, що більшістю прав дитина користується з народження, а використовувати законодавчо закріплені свободи дитина до певного віку не може, оскільки їх реалізація потребує певного рівня інтелектуального розвитку. До спеціальних, разом з іншими, існуючими у юридичній науці критеріями класифікації, віднесено авторське визначення двох критеріїв класифікацій прав та свобод дитини, а саме: залежно від можливості обмеження прав та свобод дитини батьками (права та свободи, що можуть бути обмежені правом батьків на виховання та необмежені права та свободи дитини); залежно від активності дитини у здійсненні своїх прав (права та свободи, в яких дитина є обєктом спеціального захисту і піклування з боку держави, батьків тощо, і права та свободи, в яких дитина є активним субєктом їх здійснення). До них належать: принцип невідчужуваності та непорушності прав та свобод дитини; принцип гарантованості; принцип пріоритетності прав та свобод дитини; принцип активності дитини у здійсненні своїх прав та свобод; принцип пріоритетності сімейних форм виховання; принцип толерантності покарання та помякшення особистої відповідальності дитини; принцип недопущення найгірших форм дитячої праці. Запропоновано таку систему критеріїв ефективності механізму забезпечення прав та свобод дитини: а) рівень здійснення профілактичних заходів щодо порушень прав та свобод дитини; б) рівень реалізації прав та свобод дитини; в) ефективність захисту прав та свобод дитини.
План
Основний зміст роботи
Вывод
У висновках дисертації наведено вирішення наукової задачі, що виявляється у зясуванні загальних засад і практичних проблем правового забезпечення прав та свобод дитини в Україні, а також у розробленні рекомендацій щодо удосконалення національного законодавства у сфері охорони, реалізації та захисту прав і свобод дитини.
1. У розвитку світової наукової думки щодо забезпечення прав та свобод дитини виділено такі загальні періоди: - період стародавніх часів (засудження турботи про хворих дітей, невизнання цінності життя дитини, прагнення до законодавчого закріплення вікового та кількісного обмеження дітонародження);
- період середньовіччя (засудження інфантициду, необхідність дотримання суворої дисципліни);
- епоха Відродження (перехід від середньовічних ідей про всеможливе позбавлення свобод дитини до прогресивних поглядів нового часу);
- епоха Просвітництва (визнання необхідності розширення прав та свобод дитини, доцільності збільшення уваги до дитини з боку батьків);
- кінець ХІХ ст. - поч. ХХ ст. (до 1920-х рр.) (розширення свободи дитини, боротьба з дитячою злочинністю, обмеження батьківської влади);
- 20-ті рр. ХХ ст. (активізація вітчизняних юридичних досліджень щодо забезпечення прав та свобод дитини);
- 1930-1950 рр. (занепад вітчизняних наукових досліджень, що зумовлено історичними подіями, необмеженим політичним режимом влади);
- 60-80 рр. ХХ ст. (відновлення радянських досліджень у галузі прав та свобод дитини, однак характерними рисами більшості з них є певна декларативність);
- сучасний період (активізація досліджень різних аспектів захисту дитини, їх спрямованість на досягнення міжнародних стандартів у галузі прав та свобод дитини).
2. Основні етапи становлення та історичного розвитку прав та свобод дитини в Україні: стародавні часи; князівська доба та литовсько-польський період (ІХ-XVII ст.); період з XVIII ст. до середини ХІХ ст.; період кінця ХІХ ст.- початку ХХ ст.; період Національно-демократичної революції (1917-1920 рр.); період становлення та розвитку радянської держави (1920-1991 рр.): а) 1920-1930 рр.; б) 1933-1945 рр.; в) 1959-1991 рр.; сучасний період.
3. Права дитини - це обєктивно визначені соціально-економічним рівнем розвитку суспільства юридично гарантовані можливості задоволення потреб та інтересів дитини, реалізація яких є необхідною умовою для її нормального життя та гармонійного розвитку і здійснюється самою дитиною або за допомогою інших осіб.
Свободи дитини - це законодавчо закріплені та гарантовані можливості дитини реалізовувати особисті потреби та інтереси, зумовлені її віковими особливостями фізичного, інтелектуального, культурного розвитку, це можливість здійснення незалежного вибору певного рішення, свобода вираження думок, невтручання у сферу особистих переконань. Відмінність між правами та свободами дитини виявляється у тому, що більшістю прав дитина користується з народження, а використовувати законодавчо закріплені свободи дитина до певного віку не може, оскільки їх реалізація потребує певного рівня інтелектуального розвитку.
Інтереси дитини є ширшим поняттям, ніж права та свободи, бо це претензії на соціальні блага, які не завжди охоплюються змістом прав та свобод.
Комплексний підхід дослідження дав змогу висвітлити критерії класифікації в системі прав та свобод дитини, виділити дві їх основні групи: загальні і спеціальні. До спеціальних, разом з іншими, існуючими у юридичній науці критеріями класифікації, віднесено авторське визначення двох критеріїв класифікацій прав та свобод дитини, а саме: залежно від можливості обмеження прав та свобод дитини батьками (права та свободи, що можуть бути обмежені правом батьків на виховання та необмежені права та свободи дитини); залежно від активності дитини у здійсненні своїх прав (права та свободи, в яких дитина є обєктом спеціального захисту і піклування з боку держави, батьків тощо, і права та свободи, в яких дитина є активним субєктом їх здійснення).
4. Принципи правового захисту прав та свобод дитини - це вихідні положення, що закріплені в міжнародних договорах, та відображені в національному законодавстві основні напрямки правового впливу, які спрямовані на всебічну охорону, реалізацію, захист прав та свобод дитини, врегулювання суспільних відносин у цій сфері. До них належать: принцип невідчужуваності та непорушності прав та свобод дитини; принцип гарантованості; принцип пріоритетності прав та свобод дитини; принцип активності дитини у здійсненні своїх прав та свобод; принцип пріоритетності сімейних форм виховання; принцип толерантності покарання та помякшення особистої відповідальності дитини; принцип недопущення найгірших форм дитячої праці.
5. Механізм забезпечення прав та свобод дитини - це система загальносоціальних, юридичних факторів, засобів та заходів, що, взаємодіючи між собою, створюють належні обставини для реалізації, охорони і захисту прав та свобод дитини. До його складу входять: субєкти, обєкт, нормативно-правова база, форми, методи, гарантії, мета, правове виховання та правова соціалізація дитини.
Найважливішим чинником реального забезпечення прав та свобод дитини поряд з їх визнанням, дотриманням і повагою виступає гарантування. Гарантії прав та свобод дитини надають усім елементам механізму забезпечення прав та свобод реального змісту для можливості безперешкодного їх здійснення, охорони від протиправних посягань і захисту від незаконних порушень. Механізм забезпечення прав та свобод дитини є необхідною умовою реалізації їх гарантій, оскільки гарантії функціонують через систему органів, які спрямовані на захист інтересів дитини. Ефективність функціонування механізму відображає ступінь гарантованості прав та свобод дитини. Ці поняття є взаємоповязаними та взаємодіючими.
Гарантії прав та свобод дитини - це система узгоджених соціально-економічних, політичних, культурних (духовних), юридичних умов, засобів і способів, що забезпечують постійне удосконалення прав та свобод дитини, охорону, фактичну реалізацію та захист у разі порушення (оскарження).
6. Правове виховання дитини - це цілеспрямована, організована діяльність з боку держави та суспільства, що проявляється в системі просвітницьких, освітніх та інших заходів, спрямованих на формування поваги до права, дотримання законодавства, профілактики правопорушень.
Правова соціалізація дитини - це сукупність як цілеспрямованих, так і стихійних, некерованих впливів на дитину, формування відповідного рівня правосвідомості, залучення до існуючої системи правових цінностей, а також до системи суспільно-правових відносин.
Особливості розвитку дитини, її несформована правова свідомість можуть зумовити пасивність дитини в процесі реалізації та захисту своїх прав та свобод, безумовне підкорення волі інших осіб, сприяти формуванню байдужості до участі у громадському житті або ж, навпаки, підштовхнути до протиправної поведінки. Отже, елементами механізму забезпечення прав та свобод дитини є правове виховання і правова соціалізація, бо, впливаючи на процес формування правосвідомості та правової культури, вони відіграють важливу роль у формуванні соціально-правової активності дитини, реалізації її прав, законослухняної поведінки, здійснюють превентивний вплив на поширення злочинності у дитячому середовищі та конфлікти із законом.
7. Запропоновано таку систему критеріїв ефективності механізму забезпечення прав та свобод дитини: а) рівень здійснення профілактичних заходів щодо порушень прав та свобод дитини; б) рівень реалізації прав та свобод дитини; в) ефективність захисту прав та свобод дитини.
Перший критерій ефективності - рівень здійснення профілактичних заходів щодо порушення прав та свобод дитини включає показники забезпечення умов зростання дітей у сімї, рівень попередження сексуальної експлуатації дітей, найгірших форм дитячої праці, рівень попередження насильства над дитиною у сімї, школі, рівень правової культури та правосвідомості суспільства, рівень здійснення боротьби з дитячою злочинністю.
Другий критерій ефективності - рівень реалізації прав та свобод дитини визначається співвідношенням двох груп: до І-ї групи належать права, які можуть реалізуватися самою дитиною, або за допомогою інших осіб, тобто для здійснення яких у суспільстві вже існують умови, способи та засоби; та ІІ групи, яка включає ті права, здійснення яких на даному етапі є проблематичним та потребує спеціального юридичного, соціального, матеріального забезпечення.
Третій критерій ефективності - рівень захисту прав дитини, який можна визначити, встановивши рівень виявлення порушень прав та свобод дитини, рівень їх усунення, оперативність і організованість реагування відповідних державних органів на порушення чи оскарження прав дитини. Запропонована методика дає можливість встановити фактичні результати дієвості окремих критеріїв механізму забезпечення прав та свобод дитини, проаналізувати ефективність функціонування механізму в цілому та визначити напрями його вдосконалення.
8. Для підвищення ефективності механізму забезпечення прав та свобод дитини, усунення існуючих порушень принципів їх правового захисту, розширення змісту і обсягу прав та свобод дитини, а також посилення їх гарантованості необхідно внести наступні зміни та доповнення у законодавство: а) до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" включити визначення поняття „людська гідність дитини", яка полягає у поєднанні вроджених людських якостей дитини як біосоціальної істоти, що притаманні кожній людині від народження, та особистих якостей дитини, які формуються у процесі розвитку;
б) до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" додати визначення змісту права дитини на достатній життєвий рівень, що включає: право на повноцінне харчування, яке необхідне для здорового розвитку дитини; право на проживання в санітарно-гігієнічних умовах, що не шкодять фізичному та інтелектуальному розвитку дитини; право на одяг, що відповідає фізичному розвитку дитини та погодно-кліматичним умовам тощо;
в) доповнити ст. 19 Закону України "Про охорону дитинства" другим пунктом, вказавши, що кожна дитина має право на дозвілля та відпочинок. Право на дозвілля - це можливість брати участь в іграх, розважальних заходах, що відповідають віковим особливостям дитини та не шкодять її розвитку. Право на відпочинок передбачає можливість відпочинку після шкільного навантаження, додаткових занять, гуртків, секцій, репетиторів, підготовчих курсів тощо;
г) виключити п. 2 ст. 173 Сімейного кодексу України, який порушує принцип пріоритетності прав дитини, закріплюючи презумпцію права власності батьків на спільне майно;
ґ) виключити абзац другий ст. 143 Сімейного кодексу України, який суперечить принципу рівності дітей, а також принципу пріоритетності сімейних форм виховання, зазначаючи, що дитина може бути залишена батьками в пологовому будинку або іншому закладі охорони здоровя, якщо вона має істотні вади фізичного, психічного розвитку;
д) п.1 ст. 150 Сімейного кодексу України пропонуємо викласти у такій редакції: „Батьки зобовязані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод людини, любові до своєї сімї, родини, Батьківщини, розвивати та примножувати людську гідність дитини".
9. Пріоритетним напрямом подальших досліджень є створення теоретико-правових робіт, в яких було б ґрунтовно проаналізовано забезпечення права дитини на людську гідність, його становлення на території України в контексті розвитку європейської цивілізації. Перспективним може бути подальше проведення порівняльних досліджень ефективності механізму забезпечення прав та свобод дитини. Значно глибшої розробки потребує аналіз правового забезпечення права на освіту дітей, що не отримають профілактичних щеплень за станом здоровя чи переконанням батьків. Необхідно також здійснити більш предметне вивчення права дитини на безпечне довкілля та його забезпечення, розробити Закон України "Про обовязковість використання у дитячих закладах систем очистки повітря".
Список литературы
1. Опольська Н.М. Механізм забезпечення прав та свобод дитини / Н.М. Опольська // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 35. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - С.94-100.
2. Опольська Н.М. Правова соціалізація дитини як складова процесу розвитку правової свідомості / Н.М. Опольська // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 45. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - С.91-97.
3. Опольська Н.М. Критерії ефективності механізму забезпечення прав та свобод дитини / Н.М. Опольська // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 46. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - С. 70-77.
4. Опольська Н.М. Права дитини в історичному вимірі / Н.М. Опольська // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [Ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі], (Одеса, 21-22 вересня 2007 р.) / За заг. ред. проф. Ю.М. Оборотова; ОНЮА. - Одеса: Фенікс, 2007. - С. 221-227
5. Опольська Н.М. Забезпечення прав та свобод дитини: теоретико-методологічні підходи до дослідження / Н.М. Опольська // Держава і право: de lege praeterita, instante, future: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 року. - Миколаїв: Іліон, 2009. - С.78-79.