Пай - самостійний об’єкт права комунальної власності. Характеристика специфічних особливостей та правових обов’язків територіальної громади як власника земель. Реприватизація - один з видів добровільної відмови фізичних осіб від земельної ділянки.
Аннотация к работе
Земельним кодексом України, Законом України ,,Про розмежування земель державної та комунальної власності” та іншими нормативно-правовими актами закріплюється низка приписів, які здійснюють безпосередню регламентацію відносин, що стосуються правового режиму комунальної власності на землю. Особливої уваги потребує дослідження поняття, правової природи права комунальної власності на землю та його ознак, обєктного та субєктного складу, рис, що визначають його особливість у порівнянні з правом державної та правом приватної власності на землю та ін. Слід зазначити, що деякі питання, повязані з окремими аспектами комунальної власності на землю, були предметом дослідження окремих науковців, але поза їх увагою залишилася сфера формування самого обєкта права комунальної власності на землю, визначення його ознак та особливостей. Разом з тим не менш важливим є дослідження правового статусу територіальної громади як субєкта права комунальної власності на землю, зокрема щодо можливості здійснення територіальною громадою правомочностей, які складають зміст права комунальної власності на землю, а також управління в процесі їх реалізації. Специфічними правовими ознаками комунальної власності на землю, які відносяться до її субєкта, є такі: 1) територіальна громада в якості субєкта права комунальної власності на землю, здійснює це право як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; 2) в особі територіальної громади ,,збігається” субєкт права комунальної власності на землю і субєкт управління цими землями; 3) наявність специфічної підстави формування обєкта права комунальної власності на землю такої, як розмежування земель державної та комунальної власності, що носить одноразовий характер.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення завдання, що полягає у вдосконаленні механізму правового врегулювання земельних відносин, що виникають в сфері права комунальної власності на землю, зокрема, щодо формування обєкта права комунальної власності на землю. Право комунальної власності на землю - це сукупність правових норм, що закріплюють, урегульовують та охороняють право територіальної громади володіти, ефективно й раціонально користуватися та розпоряджатися на свій розсуд та у своїх інтересах землею, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Правові норми, які регулюють суспільні відносини у сфері права комунальної власності на землю характеризуються всіма ознаками субінституту, що входить до інституту права власності на землю, який при цьому є комплексним та міждисциплінарним. У процесі становлення законодавства щодо формування обєкта права комунальної власності на землю можна виділити такі періоди: перший - реформаційний (1990-1995 рр.), який повязаний із започаткуванням земельної реформи, прийняттям низки нормативних актів, що ліквідували виключну державну власність на землю та закріпили різноманітність форм власності на цей обєкт природи; другий - новітній (1995 р. Можна визначити такі передумови виникнення права комунальної власності на землю, зокрема, формування її обєкта: 1) занепад адміністративно-командної системи організації суспільства; 2) перехід до ринкових відносин; 3) реформування системи місцевого самоврядування та забезпечення публічних інтересів на місцевому рівні; 4) формування системи місцевого самоврядування, виділення матеріально-фінансової основи цього інституту, в якій важливе місце посідають природні ресурси, зокрема, земля.
Вывод
земельний правовий комунальний реприватизація
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення завдання, що полягає у вдосконаленні механізму правового врегулювання земельних відносин, що виникають в сфері права комунальної власності на землю, зокрема, щодо формування обєкта права комунальної власності на землю. Проведено самостійне дослідження правових положень, що регулюють правозастосовчу діяльність субєктів у відносинах комунальної власності на землю. Це дозволяє зробити наступні висновки, які можуть мати як теоретичне, так і практичне значення: 1. Право комунальної власності на землю - це сукупність правових норм, що закріплюють, урегульовують та охороняють право територіальної громади володіти, ефективно й раціонально користуватися та розпоряджатися на свій розсуд та у своїх інтересах землею, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
2. Управління землею права комунальної власності розглядається як спрямована на забезпечення можливості здійснення правомочностей цього права організаційна діяльність територіальної громади чи органів місцевого самоврядування, які діють від її імені.
3. Правові норми, які регулюють суспільні відносини у сфері права комунальної власності на землю характеризуються всіма ознаками субінституту, що входить до інституту права власності на землю, який при цьому є комплексним та міждисциплінарним.
4. У процесі становлення законодавства щодо формування обєкта права комунальної власності на землю можна виділити такі періоди: перший - реформаційний (1990-1995 рр.), який повязаний із започаткуванням земельної реформи, прийняттям низки нормативних актів, що ліквідували виключну державну власність на землю та закріпили різноманітність форм власності на цей обєкт природи; другий - новітній (1995 р. - наш час), який характеризується прийняттям нормативних актів, що вводять нову понятійну та процедурну систему виникнення та здійснення права комунальної власності на землю. Норми цих актів, в основному, спрямовані на розвиток та доповнення положень нормативних актів реформаційного періоду.
5. Можна визначити такі передумови виникнення права комунальної власності на землю, зокрема, формування її обєкта: 1) занепад адміністративно-командної системи організації суспільства; 2) перехід до ринкових відносин; 3) реформування системи місцевого самоврядування та забезпечення публічних інтересів на місцевому рівні; 4) формування системи місцевого самоврядування, виділення матеріально-фінансової основи цього інституту, в якій важливе місце посідають природні ресурси, зокрема, земля.
6. Обєктом права комунальної власності може виступати земельна частка (пай). Це положення має бути передбачене в законодавстві.
7. Виходячи зі співвідношення таких категорій, як ,,земля” та ,,земельна ділянка”, необхідно зауважити, що в загальному значенні право комунальної власності існує на землю, але у відносинах між конкретними субєктами воно трансформується на право комунальної власності на земельну ділянку.
8. Земля як обєкт права комунальної власності знаходиться в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також поза ними під обєктами нерухомого майна, що перебуває у власності територіальних громад, виступає основою розташування соціально-економічної інфраструктури міст, селищ, сіл, місцем проживання, праці та відпочинку їх населення та документально посвідчується.
9. Критеріями, за якими можна здійснити класифікацію обєкта права комунальної власності на землю, є наступні: 1) цільове призначення; 2) місце розташування земель; 3) населений пункт, який знаходиться на відповідній території; 4) можливість знаходження земель в інших формах власності; 5) залучення до використання земель; 6) залежно від форми використання земель, що знаходяться у комунальній власності.
10. Субєкт права комунальної власності на землю (територіальну громаду) більш доцільно розглядати як особливий самостійний субєкт, що повинен мати відповідну організаційну-правову форму (наприклад, як юридична особа публічного права), що, з одного боку, дає їй можливість безпосередньо реалізовувати право комунальної власності на землю, а з другого - виступає передумовою набуття специфічних ознак, які притаманні саме субєкту земельних правовідносин.
11. Публічний земельний інтерес, що лежить в основі субєкта комунальної власності на землю, зумовлює діалектичний розвиток інтересів певної спільноти, яка знаходиться в межах відповідного населеного пункту, що ґрунтується на принципах місцевого самоврядування, розвитку певної території та особливостями обєкта.
12. Права та обовязки територіальної громади як субєкта права комунальної власності на землю визначаються через аналіз компетенції її та органів місцевого самоврядування. На рівні чинного законодавства слід остаточно визначити статус територіальної громади, передбачити повноваження територіальної громади, які б вона здійснювала безпосередньо, та повноваження, які б здійснювали органи місцевого самоврядування.
13. Розмежування земель державної та комунальної власності - це система організаційно-правових заходів, що становлять одноразову дію щодо розподілу земель у результаті їх передачі з державної в комунальну власність протягом установленого строку з визначенням у натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності в межах населених пунктів та, в окремих випадках, поза ними з посвідченням права комунальної власності на землю державним актом.
14. Порядок здійснення розмежування земель державної та комунальної власності на землю характеризується визначенням на законодавчому рівні таких складових, як: а) субєкти, що приймають рішення стосовно проведення розмежування, безпосередньо проводять дії з розмежування; б) документація, відповідно до якої здійснюється розмежування земель державної та комунальної власності, засвідчується право комунальної власності на землю; в) територіальний аспект - у межах відповідних населених пунктів із встановленням меж земельних ділянок державної та комунальної власності в натурі (на місцевості); г) фінансовий аспект - фінансування процесу розмежування здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів.
15. Класифікація підстав виникнення права комунальної власності на землю здійснюється за таким поділом: 1) на загальні й спеціальні; 2) що мають адміністративно-правовий та цивільно-правовий характер.
Список литературы
1. Воскобійник М.В. До питання про поняття та сутність права комунальної власності на землю // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №1. - С. 59-62.
2. Воскобійник М.В. Деякі питання права комунальної власності на землю // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №2. - С. 108-111.
3. Воскобійник М.В. Особливості структури права комунальної власності на землю // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2006. - Вип. 81. - С. 168-172.
4. Воскобійник М.В. Аналіз прав та обовязків територіальних громад як власників земель // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2006. - Вип. 83. - С. 129-134.
5. Воскобійник М.В. Деякі питання правового регулювання земельних відносин у системі місцевого самоврядування // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: Мат. наук.-практ. конф. / За ред. Ю.П. Битяка - Харків: Ін-т держ. буд. та місцев. самовр. АПРН України, 2004. - С. 314-316.
6. Воскобійник М.В. Питання правового режиму обєкта права комунальної власності на землю // Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки: Зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф. до Дня науки. - Чернігів: КП ,,Чернігівські обереги”, 2005. - С.229-231.
7. Воскобійник М.В. Щодо підстав виникнення права комунальної власності на землю // Перспективи міжнародної інтеграції агропромислового комплексу України - МІА України 2005: Мат. міжнар. наук.-практ. конф. - Київ: ІДІП ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С.102-103.