Повноваження органів публічної влади та особливості залучення позабюджетних коштів для фінансування сфери охорони здоров’я. Правове регулювання всіх аспектів діяльності медичної сфери в умовах дії законів ринку та інституту медичного страхування.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИРобота виконана в Національному університеті державної податкової служби України, ДПА України. Захист відбудеться «12» березня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.885.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: вул. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. У дисертації розкривається сутність правового забезпечення фінансування охорони здоровя, вказуються недоліки чинних нормативно-правових актів та даються пропозиції щодо їх усунення. Автором аналізуються поняття «медична допомога», «охорона здоровя», «система охорони здоровя», «обовязкове медичне страхування», які даються науковцями, формулюються авторські їх визначення, а також конкретизується місце і роль медичної галузі в системі фінансово-правового механізму держави. медичний фінансування правовий страхуванняАктуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється складними трансформаційними процесами, які відбуваються в суспільстві та недофінансуванням сфери охорони здоровя. Це повязано, перш за все, з різким скороченням бюджетних витрат на медичну сферу, які за всі роки не перевищували 3,5 % валового внутрішнього продукту (далі - ВВП), у той час, як у статті 12 Основ законодавства України про охорону здоровя зазначено, що державна політика охорони здоровя повинна бути забезпечена бюджетним фінансуванням у розмірі, який відповідає її науково обґрунтованим потребам, але на рівні не менш як 10 % від ВВП. Правові, фінансові та управлінські проблеми діяльності медичної сфери досліджували такі вчені: С. Тема дисертаційної роботи обрана з урахуванням заходів, що проводяться в Україні, спрямовані на вдосконалення та реформування правового забезпечення фінансування сфери охорони здоровя і повязані з реалізацією положень Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоровя населення» від 6 грудня 2005 р. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі аналізу наукових розробок і законодавства розкрити сутність правового забезпечення фінансування охорони здоровя в Україні, виявити недоліки чинних нормативних актів та розробити пропозиції щодо удосконалення правового механізму фінансового забезпечення функціонування медичної галузі в умовах переходу економіки на ринкові відносини та запровадження елементів страхової медицини.У роботі описуються чинники, які заважають вирішенню проблем охорони здоровя в Україні: політичні (нерозуміння політиками необхідності інвестування системи охорони здоровя); правові - невизначеність правового статусу медичного закладу; неузгодженість галузевих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу та медико-економічних стандартів щодо надання медичної допомоги; нечіткість правової дефініції «медична допомога» тощо); фінансово-економічні (відсутність розвинутого ринку медичних послуг, низька оплата праці медичних працівників); організаційно-кадрові (недостатність професійних менеджерів у медичній сфері) та інші. Автором визначаються проблемні питання фінансового забезпечення та правового регулювання діяльності медичної сфери, формулюються основні поняття «охорона здоровя», «система охорони здоровя», «заклад охорони здоровя», «медична допомога» та ін., аналізується їх зміст. Для вирішення проблем на галузевому рівні необхідно: впровадити державні медичні стандарти та удосконалити існуючі медичні протоколи щодо надання медичної допомоги/послуг населенню за всіма нозологічними формами хвороб, тобто створити систему стандартизації медичної практики та її організації у сфері охорони здоровя, виходячи з вимог регіональних, національних та світових стандартів; розробити і впровадити методику ціноутворення щодо діяльності медичної галузі, а також механізм фінансування різних типів медичних закладів - від загальнодержавних, обласних, районних лікарень до сільських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів; розробити та прийняти програми надання гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, а при бюджетно-страховій моделі - затвердити базову програму (пакет медичних послуг) обовязкового медичного страхування. Варто також удосконалити мережу всіх закладів охорони здоровя шляхом обєднання відомчих медичних закладів Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України та Укрзалізниці з установами системи Міністерства охорони здоровя України в єдиному медичному просторі, оскільки, за даними фахівців галузі, в структурі Державного бюджету на відомчу медицину припадає біля 42% всього фінансування, що не відповідає ефективному, раціональному та справедливому використанню затрачених коштів на все населення.