Визначення поняття і класифікація екологічного прогнозування як самостійного правового інституту, його юридичне закріплення. Комплексне і всебічне дослідження сучасного екологічного законодавства та обґрунтування нових позицій щодо його вдосконалення.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ Правове забезпечення екологічного прогнозування АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Гетьман Анатолій Павлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, проректор з навчальної роботи Захист відбудеться “23” жовтня 2002 року о 14.30 годині на засіданні спеціальної вченої ради Д. 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 64024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого за адресою: 64024, м.Харків, вул. Дисертацію присвячено комплексному і всебічному дослідженню правових питань екологічного прогнозування.З прийняттям Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” екологічне прогнозування одержало статус соціально-правового інституту, а також необхідні для його реалізації умови управлінського процесу, інвестиційної, законотворчої, господарської та іншої діяльності. Встановлення екологічної, соціальної, економічної і власне юридичної ефективності екологічного прогнозування за допомогою правового забезпечення, стримується через відсутність чітких нормативних критеріїв, неповноти охоплення правового регулювання відносин по здійсненню екологічного прогнозування, нечіткості у встановленні його цілей і завдань, організаційно-правових форм, невпорядкованості правового статусу фахівців, що здійснюють екологічне прогнозування, еколого-прогнозної процедури, прогалин у законодавстві в системі гарантій, включаючи перелік необхідних охоронних форм. Таким чином, оскільки питання теоретичного, практичного і правозастосовчого характеру, які повязані з правовим забезпеченням екологічного прогнозування щодо використання природних ресурсів і охороні довкілля, до цього часу не були обєктом спеціального дослідження українських учених, а правовий інститут екологічного прогнозування є новим і необхідним для розвитку науки екологічного права та екологічного законодавства України, їх комплексний аналіз є необхідним і надзвичайно актуальним. Відповідно до поставленої мети основну увагу в дисертації зосереджено на вирішенні таких задач: - визначення правового поняття екологічного прогнозування; Предметом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у сфері правового регулювання прогнозування з використання і відтворення природних ресурсів та охороні довкілля.Розділ перший “Юридична природа екологічного прогнозування” складається з пяти підрозділів, присвячених дослідженню поняття та видів екологічного прогнозування, стану наукової розробки і законодавчого регулювання екологічного прогнозування, правовим основам екологічного прогнозування аналізуються принципи та міжнародно-правові стандарти екологічного прогнозування. У підрозділі 1.1 “Стан наукової розробки та законодавчого регулювання екологічного прогнозування” мова йде про те, що термін “прогноз” визначається як всяке конкретне або пророковане вірогідне судження якісного стану чогось (когось) або прояву якоїсь події в майбутньому. З метою поліпшення організації і координації науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт щодо рішення найважливіших науково-технічних проблем в області раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишньої природного середовища в зазначених постановаї передбачалося зобовязати відповідні державні органи управління у сфері екології розробити науково-технічний прогноз можливих змін у біосфері в результаті розвитку галузей народного господарства на перспективу, передбачити в ньому заходи щодо максимального запобігання негативного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище, а також розвиток наукових досліджень, що забезпечують рішення найважливіших проблем охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. До основних принципів екологічного прогнозування відносяться: презумпція потенційної екологічної небезпеки будь-якої намічуваної господарської та іншої діяльності; комплексна оцінка впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище та її наслідки; достовірность та повнота інформації, яка надається для екологічного прогнозування; наукова обґрунтованість та обєктивність екологічного прогнозування; гласність, участь громадських організацій (обєднань), врахування суспільної думки; відповідальність учасників екологічного прогнозування за організацію проведення та якість екологічного прогнозування.