Правове становище жінки в аспекті гендерної рівності: загальнотеоретичний аналіз - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ В АСПЕКТІ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗРобота виконана на кафедрі теорії держави і права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України Науковий консультант - доктор юридичних наук, професор Цвік Марко Веніамінович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри теорії держави і права, академік Академії правових наук України. Офіційні опоненти: - доктор юридичних наук, професор Скрипнюк Олександр Васильович, Київський регіональний центр Академії правових наук України, начальник відділу міжнародних наукових звязків, академік Академії правових наук України; Захист відбудеться 28 березня 2008 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Лише в умовах верховенства права, коли реально забезпечуються не тільки рівні права, але й рівні можливості їх реалізації різноманітними організаційно-правовими засобами, стверджується принцип рівності чоловіка і жінки. Проголосивши стратегію європейського розвитку, Україна обрала шлях забезпечення прав і свобод людини і громадянина, впровадження стандартів рівних прав і рівних можливостей чоловіка і жінки. Право не може змінювати основоположні обєктивні процеси суспільного розвитку і відповідно не може урівняти соціальний статус чоловіка і жінки. Воно може різними методами правового регулювання за допомогою надання додаткових і спеціальних прав частково вирівнювати правовий статус різних учасників правовідносин, створювати рівні можливості для реалізації їх субєктивних прав, що повною мірою стосується чоловіків і жінок. Метою дисертаційного дослідження є визначення закономірностей формування і розвитку правового статусу жінки як субєкта права, що повинно сприяти визначенню змісту гендерної рівності, шляхів її досягнення та правових засобів її забезпечення.Проте, оцінка його поглядів як феміністичних є невиправданою, адже надання жінкам і чоловікам рівних прав в трактаті “Держава” стало лише наслідком його ідеї щодо скасування родини і сімейного виховання дітей. Вона визнавала шлюб духовним союзом, в якому чоловік і дружина мають однакові обовязки один перед одним, а канонічне право встановило, що божественний закон однаковий як для чоловіка, так і для дружини. Христина Пізанська виходила з християнської доктрини, що Бог створив зовсім однакові, рівні благі і шляхетні душі і для чоловічого, і для жіночого тіла, хоча при цьому велів, щоб чоловік і жінка служили йому, виконуючи різні обовязки, допомагали і підтримували один одного. Вона стверджувала, що поглиблення жіночої освіти лише для допомоги чоловіку є несправедливим не лише з теоретичної, але і з практичної точки зору, оскільки не кожна жінка зрештою повязує своє життя з чоловіком. Конт вважав, що історія постійно доводила суспільну підпорядкованість жінки чоловікові, яка криється в її природній слабості, завдяки чому жінка не може посідати в суспільстві становище, рівне з чоловіком.У дисертаційному дослідженні сформульовано низку висновків і пропозицій, спрямованих на вирішення наукової проблеми - визначення закономірностей формування і розвитку правового становища жінки як субєкта права, встановлення змісту гендерної рівності, шляхів її досягнення та правових засобів її забезпечення. Важливим вбачається погляд, відповідно до якого рівність не повинна розглядатись з формальної точки зору без урахування існуючої фактичної нерівності, що знайшло своє відображення у сучасній доктрині гендерної рівності. Принцип гендерної рівності не може бути визначений поза встановленням співвідношення понять формальної і фактичної рівності, рівності можливостей чоловіка і жінки. На відміну від формальної рівності гендерна рівність полягає не в однаковому становищі чоловіка і жінки, а в створенні дійсно рівних умов для учасників відповідних правовідносин, у доступі до використання певних матеріальних або нематеріальних благ і цінностей, які є обєктами відповідних правовідносин. Проблема правового становища жінки не обмежується формальним проголошенням рівності прав чоловіка і жінки, вона потребує вирішення питання про наданням жінкам реальних рівних можливостей використання рівних з чоловіками прав.

Основний зміст роботи

У дисертаційному дослідженні сформульовано низку висновків і пропозицій, спрямованих на вирішення наукової проблеми - визначення закономірностей формування і розвитку правового становища жінки як субєкта права, встановлення змісту гендерної рівності, шляхів її досягнення та правових засобів її забезпечення. Сформульовано основні поняття, що необхідні для викладення загальнотеоретичної концепції правового становища жінки у гендерному вимірі - правова рівність, гендерна рівність, дискримінація за ознакою статі, позитивна дискримінація, принцип недискримінації. Запропоновано класифікацію видів рівності за різними критеріями. Серед висновків, що зроблені в дисертації, найбільш загальними і важливими є такі: 1. Аналіз філософсько-правової думки упродовж всієї історії її розвитку дозволяє зробити висновок, що філософи здавна сприймали рівність як одну з вимог справедливості. Важливим вбачається погляд, відповідно до якого рівність не повинна розглядатись з формальної точки зору без урахування існуючої фактичної нерівності, що знайшло своє відображення у сучасній доктрині гендерної рівності.

2. Принцип гендерної рівності не може бути визначений поза встановленням співвідношення понять формальної і фактичної рівності, рівності можливостей чоловіка і жінки. Формальна рівність означає встановлення лише юридичних гарантій реалізації проголошених прав. Але всі ці гарантії не можуть повною мірою ліквідувати реально існуючу фактичну нерівність чоловіка і жінки, що породжується існуючими між ними фізіологічними, психологічними і соціальними відмінностями. На відміну від формальної рівності гендерна рівність полягає не в однаковому становищі чоловіка і жінки, а в створенні дійсно рівних умов для учасників відповідних правовідносин, у доступі до використання певних матеріальних або нематеріальних благ і цінностей, які є обєктами відповідних правовідносин.

3. Рівність чоловіка і жінки не слід трактувати як ідентичність їх правового статусу. Як різні субєкти права вони наділені різними правомочностями. У тій сфері, яка не повязана з природними відмінностями чоловіка і жінки, їх формальна і фактична рівність повинні збігатися.

4. Багатовікова еволюція суспільних, в тому числі і сімейних відносин, демонструє розширення демократичних засад розбудови суспільства, сімї і держави. Жінка перетворилася з пасивного субєкта правовідносин на повноправного і рівного учасника. Проблема правового становища жінки не обмежується формальним проголошенням рівності прав чоловіка і жінки, вона потребує вирішення питання про наданням жінкам реальних рівних можливостей використання рівних з чоловіками прав. Реалізація принципу гендерної рівності вимагає значної державної підтримки, насамперед забезпечення надійних соціально-економічних гарантій, високого рівня розвитку і стабільності суспільства.

5. Рівність чоловіка і жінки є невідємною частиною прогресу людства, елементом демократії і важливою умовою розбудови правової держави. Сучасний стан суспільних відносин не дозволяє ігнорувати знання, навички та творчі здібності жінок, а потребує негайного і повного їх використання. Рівна участь жінок у професійному, політичному та громадському житті повинна бути поєднана з їх рівною відповідальністю при прийнятті рішень на державному рівні.

6. Спільною рисою усіх сучасних держав є проблема глобалізації питання про гендерну рівність, про що свідчить проведення під егідою ООН чотирьох Всесвітніх конференцій, присвячених проблемам становища жінок. Процес глобалізації проявляється в трансформації проблеми прав людини взагалі і прав жінки зокрема з суто національного рівня в площину міжнародного права, наслідком чого стало прийняття світовою спільнотою низки міжнародних конвенцій і декларацій, спеціально присвячених питанням гендерної рівності.

7. Світовий досвід показує, що процес усвідомлення (у тому числі самими жінками) необхідності переходу від пануючої ідеології чоловічої переваги до егалітарних принципів у стосунках між статями не відбувається автоматично. Для цього потрібні активність держави і громадських організацій, обєктивне висвітлення в засобах масової інформації існуючого нині становища жінок, а також інформування про можливі шляхи його вдосконалення.

8. Основним обмеженням свободи вибору жінкою життєвого шляху є сформовані в суспільстві стереотипи про рольове призначення жінки, які підтримуються державою та забезпечуються правом. Суттєво помякшити дію цих перепон можливо лише в умовах соціальної правової держави шляхом упровадження в суспільство ідеології егалітарних відносин між статями. При цьому справжня емансипація - процес двоєдиний. Для чоловіка і жінки повинні бути розкриті сфери, з яких вони протягом століть витіснялися. Такою сферою для жінки є суспільне виробництво, а для чоловіка - виховання дітей і домашнє господарство.

9. Сімейне законодавство України, виходячи із принципу рівних прав і можливостей чоловіка і жінки, містить низку гарантій, що перешкоджають дискримінації жінки і гарантують рівноправність подружжя. В разі виникнення розбіжностей або конфлікту щодо народження дітей кожен з подружжя зберігає повну свободу на прийняття остаточного рішення без будь-якого примусу або насильства і має право на розірвання шлюбу.

10. Важливим аспектом забезпечення рівних прав і рівних можливостей чоловіка і жінки є удосконалення виборчого законодавства та законодавства про політичні партії. Доцільним уявляється встановити норму, відповідно до якої кількість чоловіків і жінок у списках кандидатів не може бути меншою певного відсотка від загальної кількості кандидатів, висунутих виборчим обєднанням. Юридичними гарантіями політичної активності жінки є умови і засоби, що забезпечують їй можливість користуватися проголошеними в Конституції і законах України політичними правами. Передусім це сприятливий політичний режим, а також наявність механізмів і матеріальних джерел, що забезпечують жінці рівні можливості у виборчому процесі.

11. Для повноцінної реалізації кожним громадянином своїх соціально-трудових прав необхідні нові підходи, які будуть враховувати, що питому вагу працівників (чоловіків і жінок) становлять особи із сімейними обовязками. Першим кроком у вирішенні цієї проблеми повинно стати визначення кола осіб, що потребують соціальних гарантій у звязку із сімейними обовязками. Виходячи з однакової відповідальності батьків за виховання дітей, необхідно перейти від надання пільг жінкам до надання пільг працівникам із сімейними обовязками.

12. Правовий механізм забезпечення рівних прав і рівних можливостей чоловіка і жінки складається з: 1) діяльності органів державної влади, до компетенції яких відносяться питання рівних прав і рівних можливостей чоловіка і жінки; 2) комплексних механізмів формування і розподілу державних ресурсів (бюджет, державні програми, податкова політика, що включає підтримку благодійних, некомерційних, правозахисних організацій, законодавство про соціальне замовлення та ін.); 3) діяльності Уповноваженого з прав людини; 4) судового і адміністративного захисту прав людини і громадянина.

13. Урегулювання трудових відносин, у яких беруть участь жінки як окрема соціальна група, обґрунтовувалося у переважній більшості випадків необхідністю захисту функції материнства. Створення механізму забезпечення прав жінки відбувалося без врахування принципу гендерної рівності та мало патерналістській характер, який полягає в тому, що держава здійснює захист прав жінки через встановлення для неї низки заборон і обмежень, мотивуючи це необхідністю збереження функції материнства. Тому найбільш доцільним було б надати жінкам право самим вирішувати, в який спосіб поєднувати материнство з професійною діяльністю, ширше застосовувати загальнодозвільний режим правового регулювання.

14. Сьогодні кожна розвинута країна світу має в своєму національному законодавстві акти, спрямовані на забезпечення гендерної рівності. У цьому відношенні держави можна поділити на такі групи: держави, в яких діє один антидискримінаційний акт; держави, які не мають спеціального закону із забезпечення гендерної рівності; держави, в яких діють як антидискримінаційне законодавство в цілому, так і спеціальні акти, що передбачають ліквідацію дискримінації за ознакою статті; держави, в національній системі законодавства яких немає загального антидискримінаційного законодавчого акта, але є спеціальні акти з подолання дискримінації за окремими ознаками; держави, які обмежуються закріпленням (як правило, у конституції) загальної заборони дискримінації, не приймаючи спеціального законодавства.

15. Прийняття Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, при підготовці якого було враховано світовий досвід з впровадження аналогічних законів, незважаючи на наявність певних недоліків, є безумовно позитивним фактом. Перш за все необхідно зазначити, що цей акт охоплює порівняно з більшістю аналогічних законів зарубіжних країн досить широку сферу правового регулювання (як правило, охоплюється лише сфера трудових відносин). Крім того, прийняття даного Закону свідчить про визнання існування в Україні такої проблеми, як дискримінація за ознакою статі, та необхідності її подолання. Ефективне його функціонування і досягнення позитивних результатів у реалізації принципу гендерної рівності можливі лише за умов вироблення механізму впровадження положень даного Закону з урахуванням вимоги не формального, а сутнісного підходу до вирішення вказаних проблем.

1. Дашковська О.Р. Жінка як субєкт права в аспекті гендерної рівності. Х.: Право, 2005. 224 с.

2. Жінки на ринку праці України в період реформування економіки: правовий та соціологічний аспекти // Харківський центр жіночих досліджень. Х., 1999. С. 1-106.

3. Дашковська О.Р. Еволюція соціально-політичного статусу жінок : історично-правовий аспект // Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність. Х.: Право, 2000. С. 5-27.

4. Дашковська О.Р. Проблеми впровадження принципу гендерної рівності в українське законодавство: загальнотеоретичні аспекти // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. Вип. 52. С. 9-15.

5. Дашковська О.Р. Правовий статус жінок у країнах Західної Європи в добуржуазний період // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. Вип. 55. С. 25-31.

6. Дашковська О.Р. Гендер і право: логіко-понятійний аналіз // Вісник Академії правових наук України. 2002. № 3(30). С. 16-21.

7. Дашковська О.Р. Ідея прав жінки в політико-правовій думці періоду буржуазних революцій // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. Вип. 58. С. 3-8.

8. Дашковська О.Р. Державні гарантії і шляхи активізації участі жінок у політичному житті України: загальнотеоретичні питання // Проблеми законності. Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. Вип. 59. С. 8-13.

9. Дашковська О.Р. Державно-правові гарантії професійної діяльності жінок в Україні: загальнотеоретичні аспекти // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. Вип. 60. С. 3-9.

10. Дашковська О.Р. Гендерна рівноправність в історичному ракурсі // Вісник Академії правових наук України. 2003. № 4(31). С. 178-186.

11. Дашковська О.Р. Правове становище жінки наприкінці ХІХ століття: порівняльний аналіз // Вісник Академії правових наук України. 2003. № 1(32). С. 170-176.

12. Дашковська О.Р. Загальна характеристика правового становища жінки в сімї: історія і сучасність // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. Вип. 63. С. 51-57.

13. Дашковська О.Р. Філософсько-правові аспекти принципу рівності в історії правової думки // Вісник Академії правових наук України. 2003. №4 (35). С. 265-272.

14. Дашковська О.Р. Становище жінки в країнах мусульманського сходу: історико-правовий аспект // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В. Я. Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. Вип. 68. С. 3-7.

15. Дашковська О.Р. Право на свободу вибору життєвого шляху // Проблеми законності. Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. Вип. 69. С. 9-14.

16. Дашковська О.Р. Регіональні механізми захисту прав жінок: порівняльно-правовий аналіз // Вісник Академії правових наук України. 2004. № 1(36). С. 139-146.

17. Дашковська О.Р. Національні державно-правові механізми захисту прав жінки: світовий досвіт і шляхи вдосконалення // Вісник Академії правових наук України. 2004. № 2(37). С. 198-205.

18. Дашковська О.Р. Формування й розвиток феміністичних ідей в історії політико-правової думки (XV-XIX ст.) // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. Вип. 73. С. 16-22.

19. Дашковська О.Р. Правові форми реалізації жінками своїх політичних прав // Вісник Академії правових наук України. 2004. № 3(38). С. 208-216.

20. Дашковська О.Р. Право на гідність і особисту недоторканість особи: гендерний аспект // Вісник Академії правових наук України. 2004. № 4(39). С. 198-204.

21. Дашковська О.Р. Репродуктивні права жінки: особливості реалізації й захисту // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. Вип. 74. С. 3-9.

22. Дашковська О.Р. Міжнародні механізми забезпечення гендерної рівності // Вісник Академії правових наук України. 2005. № 1(40). С. 199-206.

23. Дашковська О.Р. Християнська доктрина і правове становище жінки в умовах громадянського суспільства // Вісник Академії правових наук України. 2005. №. 2(41). С. 201-208.

24. Дашковська О.Р. Дискримінація за ознакою статі: деякі загальнотеоретичні аспекти // Вісник Академії правових наук України. 2005. № 3(42). С. 219-226.

25. Дашковська О.Р. Гендерна рівність в умовах модернізації ісламу: правові аспекти // Вісник Академії правових наук України. 2005. № 4(43). С. 182-187.

26. Дашковська О.Р. Гендерна експертиза законодавства: методологічні аспекти // Вісник Академії правових наук України. 2006. № 4(47). С. 219-225.

27. Дашковська О.Р. Державно-правові механізми забезпечення гендерної рівності в Скандинавських країнах // Вісник Академії правових наук України. 2007. № 3(50). С. 150 - 157.

28. Дашковська О.Р. Деякі проблеми правового захисту жінок в Україні // Материалы междунар. научно - практ. конф. “Женщины за духовную безопасность общества”(Харьков, 11-12 июня 1999 г.). Харьков, 1999. С. 97-100.

29. Дашковська О.Р. Деякі проблеми реалізації принципу рівних прав і можливостей чоловіків і жінок в Україні // Конституція України - основа модернізації держави і суспільства: Матеріали наук. конф. (м. Харків, 21-22- червня 2001 р.). Х.: Право, 2001. С. 137-139.

30. Дашковська О.Р. Взаємодія неурядових жіночих організацій з органами місцевого самоврядування: проблеми і перспективи // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Матеріали наук. - практ. конф. (м. Харків, 4-5 грудня 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. С. 85-87.

31. Дашковська О.Р. Застосування гендерного підходу в державно-правових дослідженнях // Методологічні проблеми правової науки: Матеріали міжнар. наук. конф. (Харків, 13-14 грудня 2002 р.). Х.: Право, 2003. С. 161-163.

32. Дашковська О.Р. Деякі проблеми впровадження принципу гендерної рівності в українське суспільство // Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матеріали наук. - практ. конф. (м. Харків, 24-25 травня 2005 р.) Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2005. С. 216-218.

33. Дашковська О.Р. Гендерна рівність в умовах становлення демократичної правової держави // Теоретичні та практичні проблеми реалізації Конституції України: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Харків 29-30 червня 2006 р). Х.: НЮАУ ім. Я. Мудрого, 2006. С. 120-123.

34. Дашковська О.Р. Гендер і право // “Гендер. Екологія. Здоровя.”: Матеріали 1 міжнародної наукової конференції (Харків 23-24 жовтня 2007): Зб. наук. праць. Х.: Харк. держ. мед. ун-т., 2007. С. 55-56.