Поняття, предмет і юридична природа правового регулювання. Соціальна суть і основні ознаки правової поведінки. Засоби, способи і механізм правого регулювання. Характеристика елементів системи правого регулювання і його значення в правовому суспільстві.
Аннотация к работе
Курсова робота Правове регулювання ПЛАН Вступ 1. У сучасних умовах адміністративної реформи особливого значення набуває проблема удосконалення системи правового регулювання діяльності органів державної влади, а також інших суб’єктів суспільних відносин. Неможливо не звернути увагу на той факт, що проблеми предмету правового регулювання взагалі та предмету правового регулювання зокрема знайшли відображення в працях таких вчених - теоретиків загальної теорії права, як С.С. Алексєєв, В.М. Горшенев, І.Я. Дюрягін, В.Б. Ісаков, І.А. Міннікес, П.М. Рабінович, А.Р. Ратінов, Ю.С. Решетов, Ф.Н. Фаткуллін, О.Ф. Черданцев, Л.С. Явич та інші. Перший з підходів пов’язаний із ототожненням правового регулювання з правовим впливом або з визнанням першого складовою частиною останнього. Так, на думку С.С. Алексєєва, правове регулювання - це здійснюваний за допомогою системи правових засобів (юридичних норм, правовідносин, індивідуальних розпоряджень тощо) результативний, нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони, розвитку відповідно до вимог економічного базису, суспільних потреб цього соціального ладу [1, с. І.П. Голосніченко і М.М. Марченко вважають правове регулювання частиною правового впливу, його особливий порядок, що відзначається підвищеною чіткістю нормативної регламентації [6, с.89] і здійснюється за допомогою специфічних правових засобів: норм права, правовідносин, актів реалізації права [15, с.436]. На думку А.Т. Комзюка, правове регулювання - це специфічний вплив, який здійснюється правом як особливим нормативним інституційним регулятором. На думку О.П. Єгоршиної та Р.А. Ромашова, правове регулювання - це процес, який передбачає безпосередній (активний) правовий вплив на юридично значущі суспільні відносини [7, с.41]. Разом з тим не можна не погодитися із виділенням Н.В. Міхайловою такої ознаки досліджуваного феномену, як формалізованість.