Характеристика результатів комплексного та всебічного аналізу земельних юрисдикційних правовідносин та практики реалізації земельних юрисдикційних норм. Визначення основних підстав обґрунтування самостійності земельних юрисдикційних правовідносин.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право;Робота виконана на кафедрі трудового, земельного і екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПРН України Балюк Галина Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри трудового, земельного і екологічного права Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік НАПРН України, Погрібний Олексій Олексійович, Головний вчений секретар Національної академії правових наук України; Захист відбудеться «11» березня 2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.06 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м.Збільшення кількості земельних спорів, виникнення нових категорій спорів, ускладнення механізмів їх розгляду зумовлюють необхідність наукового вивчення проблем земельних юрисдикційних правовідносин та вироблення рекомендацій щодо подальшого вдосконалення законодавства, спрямованих на усунення причин виникнення земельних спорів та їх ефективне вирішення. Крім того, на сьогоднішній день у теорії земельного права залишаються невизначеними обєкти, субєкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення земельних юрисдикційних правовідносин, реалізація земельних юрисдикційних норм в судовому та позасудовому порядку в умовах сучасності. Чинний Земельний кодекс України фрагментарно та неповно регламентує питання вирішення земельних спорів, а останні узагальнення практики вирішення земельних спорів у вигляді Постанови Пленуму Верховного Суду України (в редакції 2010 року) та Рекомендацій Вищого господарського суду України (2010 рік) торкаються в основному проблем одноманітного застосування матеріальних норм при вирішенні земельних спорів та не враховують процедурно-процесуальних особливостей їх вирішення. Таким чином, актуальність дослідження земельних юрисдикційних правовідносин в Україні обумовлена науковим пошуком перспектив подальшого вдосконалення законодавства, необхідністю детального вивчення кола субєктів, обєктного складу, змісту, підстав виникнення, зміни і припинення земельних юрисдикційних правовідносин, реалізації земельних юрисдикційних норм у судовому та позасудовому порядку, що має теоретичне та практичне значення, а також особливостями вирішення окремих категорій земельних спорів, важливих та одночасно проблемних на сучасному етапі. Недостатність теоретичних розробок щодо правової природи, особливостей земельних юрисдикційних правовідносин, практичне значення предмета дослідження та необхідність подальшого вдосконалення законодавства в цій галузі зумовили мету дослідження, яка полягає в комплексному та всебічному аналізі земельних юрисдикційних правовідносин та практики реалізації земельних юрисдикційних норм, що дозволило обґрунтувати самостійність земельних юрисдикційних правовідносин.«Аналіз доктринально-правових досліджень щодо регулювання земельних юрисдикційних відносин» досліджуються доктринальні підходи до земельних юрисдикційних правовідносин шляхом їх класифікації на чотири етапи залежно від історичного розвитку земельної юрисдикції: І етап - наукові дослідження часів існування земельних комісій в Союзі Радянських Соціалістичних Республік (20-30-ті роки ХХ ст.); ІІ етап - наукові дослідження часів вирішення земельних спорів в адміністративному порядку органами державного управління Союзу Радянських Соціалістичних Республік (40-80-ті роки ХХ ст.); ІІІ етап - наукові дослідження часів поступового розширення юрисдикції судових та звуження юрисдикції адміністративних органів щодо розгляду земельних спорів в Україні (90-ті роки ХХ ст. Дисертанткою визначено, що земельні юрисдикційні правовідносин носять процесуальний характер, з огляду на те, що вони включають відносини щодо порядку розгляду земельних спорів, порядку виконання рішень, прийнятих компетентними органами за наслідками розгляду земельних спорів та інші. Водночас, в роботі обґрунтовується положення про те, що не можна заперечувати відсутність у відносинах щодо вирішення земельних спорів матеріальних правовідносин, наприклад, відносин щодо розподілу компетенції органів державної влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування по вирішенню земельних спорів та інші. «Порівняльно-правовий аналіз земельних юрисдикційних відносин за чинним Земельним кодексом України та земельним законодавством зарубіжних країн» визначено, що майже у всіх країнах з англо-саксонською правовою системою, соціалістичною правовою системою та країнах континентальної сімї права передбачені альтернативні способи вирішення земельних спорів або створені спеціалізовані органи для вирішення тих чи інших видів земельних спорів, які є різними за організаційно-правовою формою.