Розгляд законодавчого забезпечення правового режим земель оздоровчого призначення, що виділені в окрему категорію земель зі спеціальним режимом використання і охорони. Аналіз наукових підходів до визначення даного поняття, правові засади їх регламентації.
Аннотация к работе
Новосад А.С. к.ю.н., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровський державний університет внутрішніх справВажливе місце у складі земель України посідають землі оздоровчого призначення, як окрема категорія, виділена внаслідок виокремлення земельного законодавства та створення спеціального правового режиму таких земель. Проте нині наша держава, що перебуває у скрутному економічному становищі, знизила інтерес до життєво цінної категорії земель, яка внаслідок прогалин та дефектів у земельно-екологічному законодавстві вже давно зіштовхнулася з проблемами нераціонального використання земель оздоровчого призначення, що й зумовлює актуальність висвітлення питань правового регулювання земель оздоровчого призначення. Головна різниця у їх правовому режимі полягає у тому, що на землях рекреаційного призначення розташовано більш поширений різновид обєктів, які використовуються для відпочинку населення, а землі оздоровчого призначення можуть використовуватися тільки для розміщення обєктів, пов’язаних із використанням природних лікувальних властивостей цих земель [3, с. 47 ЗК України, до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей [4]. Отже, в цілому аналіз законодавства щодо правового режиму земель оздоровчого призначення дозволяє дійти певних висновків: по-перше, безумовно, позитивним моментом є виділення земель оздоровчого призначення у ЗК України в окрему категорію земель; по-друге, визначення земель оздоровчого призначення як окремої категорії ще й досі не знайшло належного законодавчого забезпечення їх правового режиму; по-третє, нечітке формулювання у ЗК України положень про те, що порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом без чітких вказівок на відповідні нормативно-правові акти, що з погляду практики ускладнює ефективність реалізації його норм; по-четверте, відсутність єдиного спеціального нормативно-правового акта, який би визначав основні правові засади використання таких земель, оскільки ч.