Нормативно-правове регулювання використання інформаційно-комунікаційних технологій для формування довіри до органів державної влади завдяки Інтернет-ресурсам у контексті проекту Стратегії розвитку інформаційного простору України на період до 2020 року.
Аннотация к работе
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ДОВІРИ ДО ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Порушено питання нормативно-правового регулювання використання інформаційно-комунікаційних технологій для формування довіри до органів державної влади завдяки Інтернет-ресурсам у контексті проекту Стратегії розвитку інформаційного простору України на період до 2020 року.Здійснюючи правомочності власника інформації в межах повноважень, орган виконавчої влади, як субєкт інформаційних правовідносин, забезпечує її використання громадянами. Дослідження способів інформування, крім забезпечення доступу до інформації, слугує побудові інформаційного законодавства як системи з природно-правовою підставою. Можна виділити три обставини, що зумовлюють необхідність правових досліджень зазначеної системи: по-перше, концептуальна недооцінка значення використання інформаційно-комунікаційних технологій для формування громадської довіри до органів державної влади; по-друге, неадекватність правового забезпечення завданням у сфері інформатизації, розвитку інформаційного суспільства; по-третє, невідповідність правового поля обсягам завдань у цій сфері. Інструментом для такого переходу в сучасних умовах може стати освоєння практики нових інформаційно-комунікаційних технологій, під якими розуміється сукупність інформаційних процесів і методів комунікації в суспільстві, що здійснюються із застосуванням передових засобів технічного звязку та створених на їх основі інноваційних соціальних форм спілкування між владою і суспільством ("Електронний уряд", соціальні медіа, Інтернет-портал "Громадська ініціатива", "Суспільне телебачення", online-конференції з главами держави та Кабінету Міністрів України, членами уряду тощо). У цьому звязку сьогодні особливої значущості набуває налагодження двостороннього спілкування між владою та суспільством, яке передбачає створення механізму зворотного звязку з населенням для отримання реакції суспільства на проведену владою політику з метою внесення до неї необхідних коректив.Приклади конструктивної взаємодії органів влади і суспільства в Європейському Союзі вказують на необхідність включення діалогових механізмів у політико-комунікативний процес в Україні.
План
Зміст
Вывод
Приклади конструктивної взаємодії органів влади і суспільства в Європейському Союзі вказують на необхідність включення діалогових механізмів у політико-комунікативний процес в Україні. За допомогою реалізації конвенціональних моделей інформаційно-комунікативної взаємодії органів влади та суспільства можливе досягнення значного зниження конфліктності та соціально-політичної напруженості.
Проте використання таких практик поки що відбувається в межах специфіки конкретних систем, що не дає змоги говорити про використання діалогових механізмів як основних. Це дає змогу зробити висновок, який має теоретико-правову значущість, про те, що в сучасному суспільстві інформаційні механізми не існують самі собою, вони невіддільні від суспільної системи і тісно взаємоповязані з політикою, інтересами держави, окремими особами та іншими складовими, зокрема і правом.
З цих позицій можливості механізмів корпоративного регулювання у Інтернет-просторі видаються вельми обмеженими і значно поступаються правовому регулюванню, яке сягає за межі технічних аспектів інформаційних технологій і здатне враховувати безліч явищ суспільного життя, потреб суспільства і особистості.
Список литературы
1. Про затвердження Стратегії розвитку інформаційного простору України на період до 2020 року: Проект Указу Президента України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/PUBHSH/ article?art_id= 113102&cat_id=61025.
2. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию; пер. с англ. / Ф. Фукуяма. - М.: Изд-во ACT; ЗАО НПП "Ермак", 2004. - 730 с.
3. Стратегії реформування органів внутрішніх справ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/1244469.
4. Марущак А.І. Пріоритети розвитку інформаційного права України / А.І. Марущак // Інформація і право. - 2011. - № 1 (1). - С. 20-27.
5. Красноступ Г.М. Основні напрями правового забезпечення державної інформаційної політики / Г.М. Красноступ // Офіційний вебсайт Міністерства юстиції України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/30768.
6. Про Доктрину інформаційної безпеки України: Проект Указу Президента України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://comin.kmu.gov. ua/contol/uk/publish/article?art_id= 113319&cat_id=61025.
7. Олійник О.В. Організаційно-правові засади захисту інформаційних ресурсів України: дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / О.В. Олійник. - К., 2006. - 201 с.
8. Сопілко І.М. Методологічні засади виокремлення інформаційного права в системі права України / І.М. Сопілко // Повітряне і космічне право: юридичний вісник. - 2011. - № 1 (18). - С. 46-50.
9. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України від 05.07.1994 № 80/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 31. - Ст. 286.
10. Деякі питання удосконалення розяснювальної роботи органами виконавчої влади: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 1912-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov. ua/laws/show/19-12-2010 р.