Дослідження основних положень законодавства України, ряду зарубіжних країн у сфері застави цінних паперів. Встановлення доцільності запозичення, використання світового досвіду у законодавчої практиці при розробці нової редакції закону "Про заставу".
Аннотация к работе
Разом з тим, серед застави різних видів майна застава цінних паперів є складною як з теоретичної, так і з практичної точки зору, що пояснюється дуалістичним характером правової природи цінних паперів, який накладає відбиток і на ті правовідносини, обєктом яких виступають цінні папери. Автори дисертаційних досліджень, присвячених правовому регулюванню застави, як правило, торкаються лише деяких питань, повязаних із заставою чи закладом цінних паперів, але не охоплюють всього комплексу правових проблем, які виникають при заставі цінних паперів, а тому не можуть бути теоретичною основою для усунення існуючих прогалин як в цивілістичній доктрині, так і в законодавстві України. Таким чином, актуальність наукового дослідження правових проблем регулювання застави цінних паперів обумовлена: недосконалістю чинного законодавства України про заставу та потребою наукового обґрунтування пропозицій щодо його вдосконалення, недостатньою теоретичною розробкою та дискусійністю окремих юридичних аспектів заставних правовідносин, обєктом яких виступають цінні папери, а також наявністю суттєвих недоліків у сфері застосування відповідного нормативно-правового масиву. Виходячи з твердження про неподільну юридичну сукупність майнових прав, засвідчених цінним папером, передача яких можлива лише з передачею самого папера, дисертант обґрунтовує висновок про те, що з передачею цінного папера під заставу право застави встановлюється і на всю сукупність майнових прав, які ним закріплюються, а також про те, що застава таких прав без застави самого папера є неможливою. Суть першої з них полягає у твердженні, що цінний папір залишається річчю незалежно від способу фіксації засвідчених ним прав, а отже і застава таких паперів підпадає під режим застави майна.Нерозривний звязок між речовим правом на цінний папір та зобовязальним правом з цінного папера зберігається і в заставних правовідносинах, що і визначає їх специфіку. Ця специфіка проявляється, зокрема, в тому, що, по-перше, предметом застави при заставі цінного папера є і сам цінний папір, і вся юридична сукупність втілених у ньому прав, що складають його зміст; по-друге, застава прав, засвідчених цінним папером, окремо від застави самого папера, є неможливою. Водночас існуюча в чинному законодавстві України і домінуюча у цивілістичній доктрині позиція віднесення цінних паперів до категорії речей обумовлює необхідність поширення на заставу цінних паперів правового режиму застави речей, однак з урахуванням специфічних особливостей цінних паперів, обумовлених їх зобовязально-правовим змістом. Проявом такого звязку у заставних правовідносинах є те, що, по-перше, в цьому випадку предмет застави буде охоплювати не лише сам цінний папір та засвідчене ним право, а й безпосередньо саме майно - прийнятий до перевезення вантаж чи прийняті на зберігання речі, а по-друге, таке майно не може передаватися під заставу інакше, як одночасно із передачею під заставу товаророзпорядчих цінних паперів. В цьому випадку у заставодавця немає жодних прав - ні прав на вексель, ні прав з векселя, - а тому застави векселя в цьому випадку не відбувається.
Вывод
законодавчий застава цінний
У висновках наведено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукових проблем, повязаних із правовідносинами застави цінних паперів. Підсумками дослідження, зокрема, є наступні положення: 1. Нерозривний звязок між речовим правом на цінний папір та зобовязальним правом з цінного папера зберігається і в заставних правовідносинах, що і визначає їх специфіку. Ця специфіка проявляється, зокрема, в тому, що, по-перше, предметом застави при заставі цінного папера є і сам цінний папір, і вся юридична сукупність втілених у ньому прав, що складають його зміст; по-друге, застава прав, засвідчених цінним папером, окремо від застави самого папера, є неможливою. Водночас існуюча в чинному законодавстві України і домінуюча у цивілістичній доктрині позиція віднесення цінних паперів до категорії речей обумовлює необхідність поширення на заставу цінних паперів правового режиму застави речей, однак з урахуванням специфічних особливостей цінних паперів, обумовлених їх зобовязально-правовим змістом.
2. Оскільки звичайні іменні цінні папери („ректа-папери”) характеризуються наявністю всіх притаманних цінним паперам речово-правових елементів, а їх специфіка обумовлена в основному специфікою легітимації управомоченої особи, немає достатніх підстав для того, щоб розглядати заставу таких цінних паперів як заставу майнових прав.
3. Аналіз правової природи бездокументарних цінних паперів дозволяє зробити висновок про те, що вони являють собою сукупність майнових прав, які закріплюються у спеціальному реєстрі відповідно до законодавчих вимог, а тому такі цінні папери виступають у цивільному обігу виключно обєктами зобовязального права. Тому застава бездокументарних цінних паперів повинна відбуватися в режимі застави майнових прав і регулюватися нормами Закону України “Про заставу”, що застосовуються до застави майнових прав, але з урахуванням спеціальних положень, передбачених для застави цінних паперів. Разом з тим, правовий режим застави бездокументарних цінних паперів має певні особливості в порівнянні з режимом застави майнових прав, які дають можливість говорити про необхідність їх розмежування.
4. Звязок товаророзпорядчого цінного папера з майном має нерозривний характер, що відображає конститутивну ознаку цієї групи цінних паперів. Проявом такого звязку у заставних правовідносинах є те, що, по-перше, в цьому випадку предмет застави буде охоплювати не лише сам цінний папір та засвідчене ним право, а й безпосередньо саме майно - прийнятий до перевезення вантаж чи прийняті на зберігання речі, а по-друге, таке майно не може передаватися під заставу інакше, як одночасно із передачею під заставу товаророзпорядчих цінних паперів.
5. Питання про можливість застави цінних паперів особою, яка є зобовязаною за цими паперами, має вирішуватися позитивно у випадку застави векселів. В цьому випадку векселедавець може виступати як заставодавцем, так і заставодержателем даного векселя. Зовсім іншою ситуацією є передача заставодавцем під заставу векселів, які виписуються ним в момент укладення договору застави. В цьому випадку у заставодавця немає жодних прав - ні прав на вексель, ні прав з векселя, - а тому застави векселя в цьому випадку не відбувається.
6. Виникнення заставних правовідносин у випадку застави векселів вимагає наявності сукупності наступних юридичних фактів: оформлення договору застави, вчинення заставного індосаменту та передачі векселя заставодержателю. Сам по собі заставний індосамент не може розглядатися в якості достатньої юридичної підстави для виникнення права застави на вексель. Вчинення заставного індосаменту на векселі без укладення договору застави векселя породжує лише ті юридичні наслідки, які встановлені вексельним законодавством, але не породжує наслідків, передбачених загальноцивільним законодавством про заставу. Альтернативним варіантом оформлення застави векселя може бути передача векселя під заставу на підставі бланкового індосаменту, що дозволить уникнути конкуренції норм вексельного та загальноцивільного законодавства про заставу.
Ці висновки доцільно врахувати при підготовці нової редакції ч. 1 ст. 53 Закону України “Про заставу”, що регулює питання застави ордерних цінних паперів.
7. За своїми юридичними наслідками правовідносини застави цінних паперів відрізняються від відносин, що виникають на підставі угоди РЕПО. Угода РЕПО по суті являє собою процентний договір позики, що забезпечується тимчасовим переходом права власності на цінні папери до кредитора до моменту повернення суми позики. Угоди РЕПО подібні до застави цінних паперів лише своїм забезпечувальним характером, а тому на них не можуть поширюватися норми законодавства про заставу.
8. Застава бездокументарних цінних паперів є винятком із загального правила про момент виникнення права застави, який в даному випадку має повязуватися не з укладенням договору застави, а з фіксацією заставного обтяження таких паперів уповноваженою на це особою. Проте саме договір застави, а не розпорядження застави, виступатиме безпосередньою підставою виникнення заставних правовідносин. Разом з тим, оскільки фіксація застави цінних паперів у системах обліку не є різновидом державної реєстрації правочину, то момент укладення договору застави бездокументарних цінних паперів не слід повязувати з моментом такої фіксації.
Цей висновок доцільно взяти за основу при розробці нової редакції ст. 16 Закону України “Про заставу”, що встановлює момент виникнення права застави.
9. Звернення стягнення на заставну відрізняється цілим рядом особливостей у порівнянні із загальноцивільним порядком звернення стягнення на заставлене майно. З метою вдосконалення цієї процедури та уникнення можливих колізій у правозастосовчій практиці доцільно передбачити два основні способи задоволення заставодержателем заставної своїх вимог: шляхом реалізації заставленої заставної безпосередньо заставодержателем та шляхом звернення ним стягнення на предмет іпотеки (у випадку невиконання основного зобовязання, забезпеченого іпотекою) чи отримання задоволення своїх вимог за рахунок виконання, одержаного від боржника іпотекодержателя (у випадку виконання такого зобовязання). Крім того, сторони договору застави заставної повинні мати можливість передбачити в тексті договору застосування звичайної процедури звернення стягнення на предмет застави у судовому чи позасудовому порядку.
Вказані положення доцільно зафіксувати у ст. 30 Закону України “Про іпотеку”, що регулює питання застави заставної.
10. Задоволення вимог заставодержателя шляхом реалізації ним прав, засвідчених заставленими цінними паперами, можливе лише у відношенні векселів, що були передані йому із вчиненим заставним індосаментом. Якщо ж вексель був обтяжений правом застави на підставі договору застави без вчинення будь-якого індосаменту, звернення стягнення на нього та його реалізація можливі виключно у загальноцивільному порядку.
Таке положення доцільно передбачити, зокрема, у ст. 33 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яка регулює питання реалізації прав за забезпечувальними обтяженнями.
Список литературы
1. Виговський О. . Правове регулювання застави бездокументарних цінних паперів // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2003. - Вип. 39. - Частина 1. - С. 162-166.
2. Виговський О.І. Особливості застави товаророзпорядчих цінних паперів // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №2. - С. 34-36.
3. Виговський О.І. Заставний індосамент у вексельному праві: проблемні питання // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №6. - С. 35-39.
4. Виговський О.І. Деякі аспекти захисту інтересів сторін договору застави цінних паперів // Вісник господарського судочинства. - 2004. - №1. - С. 359-366.
5. Виговський О.І. Сторони договору застави цінних паперів // Право України. - 2004. - №3. - С. 68-71.
6. Виговський О.І. Проблеми правового регулювання застави цінних паперів // Держава та право очима молодих дослідників. Збірник наукових праць міжнародної наукової конференції: Матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (29-30 листопада 2001 року). - 2003. - С. 253-255.
7. Виговський О.І. Проблема визначення правового режиму застави цінних паперів // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” (14-15 листопада 2003 року). - 2003. - С. 78-79.
8. Выговский А.И. Правовой режим залога обыкновенных именных ценных бумаг // Материалы XI Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых “Ломоносов”. - 2004. - Вып. 13. - С. 430-432.