Дослідження юридичної суті, правового регулювання видів, підстав заохочення працівників за трудові досягнення. Співвідношення поняття "заохочення" з поняттями "мотивація" та "стимулювання". Розвиток правового регулювання заохочень у трудовому праві СРСР.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукЗ погляду наслідків зазначених негативних процесів найбільш вразливим обєктом є працівник, що має безпосереднє вираження у зміні ставлення до праці. Очевидним є те, що застосування до працівників заохочень за трудові досягнення потребує вдосконалення механізму регулювання їх нормами права. Ґрунтовних наукових праць, присвячених дослідженню заохочень працівників за трудові досягнення, в Україні до сьогодні проведено ще не було. З погляду правового регулювання відносин, які виникають у звязку із застосуванням заохочень до працівників, системні дослідження відсутні. Наукове дослідження «Правове регулювання заохочень за трудові досягнення» відповідає планам наукової та педагогічної роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема кафедри трудового, земельного і екологічного права, у межах наукових програм та напрямів діяльності, затверджених Національною академією правових наук України.Надається визначення поняття «заохочення», розкривається його співвідношення із суміжними категоріями, досліджується історія становлення та розвитку правового регулювання заохочень за трудові досягнення. У підрозділі 1.1 «Поняття «заохочення» та його співвідношення із суміжними категоріями» досліджується поняття «заохочення», надається його визначення, розкривається співвідношення з суміжними поняттями. Запропоноване авторське визначення заохочення як багатоаспектного явища, зміст якого формулюється з урахуванням психологічного, економічного та власне юридичного підходу: заохочення - це передбачений та забезпечений нормами права засіб впливу на працівника щодо виконання трудових обовязків, ознаками якого є активізація діяльності працівника шляхом стимулюючого впливу на його свідомість за допомогою публічного відзначення за трудові досягнення з метою підвищення його трудової активності. За тенденціями у використанні тих чи інших форм (джерел) правового регулювання заохочень за трудові досягнення були виділені та досліджені такі етапи розвитку правового регулювання заохочень за трудові досягнення: перший етап - з 1917 р. до 1957 р. У цей період були прийняті перші декрети та постанови РНК про преміювання (1920 р.), заснований орден Трудового Червоного Прапора (1921 р.), засновані медалі «За трудову відзнаку», «За трудову доблесть», встановлено вищий ступінь відзнаки за працю - почесне звання «Герой Соціалістичної Праці» (1938 р.), введені трудові книжки (1938 р.); другий етап - з 12.01.1957 р. до 1971 р. У цей період були прийняті типові правила внутрішнього трудового розпорядку, в яких уперше передбачено більшість існуючих у СРСР заходів заохочення (оголошення подяки, нагородження Почесною грамотою, занесення імя працівника, що відзначився, до Книги пошани або на Дошку пошани, присвоєння звання кращого за професією, нагородження цінними подарунками тощо); третій етап - з 1971 р. до 1991 р. У цей період прийнятий Кодекс законів про працю (1971 р.), в якому вперше на території УРСР на законодавчому рівні (в кодифікованому акті) передбачені форми заохочень. Автором розвинено вчення про класифікацію заохочень та розроблено найбільш повну з урахуванням усіх змістовних критеріїв класифікацію заохочень, а саме: за змістом - на моральні та матеріальні; за рівнем самостійності - на основні та додаткові; за субєктом, що заохочується, - на індивідуальні та колективні; за юридичною силою нормативно-правового акта, в якому закріплено право на застосування заохочень та їх види, - на державні та локальні; за сферою дії - на загальні та спеціальні (спеціальні заохочення, у свою чергу, можуть поділятися на: заохочення, що діють у певних галузях господарства і управління; заохочення, що застосовуються до працівників певної спеціальності, які працюють у різних галузях господарства; заохочення, які застосовуються до працівників, що працюють у певних умовах праці, незалежно від галузі господарства і певною мірою незалежно від їх професії); за рівнем суспільної значущості заслуг працівника - на заохочення, які застосовуються до працівників за успіхи в роботі та заохочення, які застосовуються до працівників за особливі трудові заслуги (у свою чергу, заохочення, які застосовуються до працівників за особливі трудові досягнення в роботі, можуть бути: державними нагородами; відомчими відзнаками); залежно від умов, за якими надаються заохочення, - на заохочення, що надаються на основі загальної оцінки роботи тієї або іншої особи за певний період часу, та заохочення, що надаються за досягнення працівником конкретних, наперед встановлених показників у роботі.