Правове регулювання відпусток за трудовим законодавством України - Курсовая работа

Правове регулювання відпусток за трудовим законодавством УкраїниБудь-яка наука поєднує в собі систему понять, які дають обєктивно правильну уяву про предмет, що вивчає певна наука, розвиток якої завжди повязаний з удосконаленням понятійного апарату, з уточненням понять, які складають її зміст. Протягом XX століття в законодавстві колишнього СРСР та УРСР і в чинному законодавстві поняття "відпустка" і поняття окремих її видів, не було визначено, чого не можна сказати про теоретичні наукові розробки в цій галузі. Для того, щоб правильно сформулювати поняття "відпустка" та її види, необхідно зясувати, які елементи входять до змісту поняття взагалі. У законодавстві 20-30-х років РРФСР та УСРР закріплювалось поняття "чергова відпустка", проте не визначалась сама дефінітивна норма. Це поняття виключало відпустки у звязку з хворобою, вагітністю, доглядом за хворим членом сімї.Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті, які працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами України право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без громадянства. Якщо до 1 січня 1997 р. сезонні і тимчасові працівники не користувалися правом на відпустку, то відповідно до Закону України "Про відпустки" тепер їм таке право надати Стаття З Закону України "Про відпустки" передбачає, що за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Право громадян України на відпустки забезпечується: 1) гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням при цьому місця роботи, заробітної плати у випадках, передбачених Законом України "Про відпустки";Соціальні відпустки: - відпустка у звязку з вагітністю та пологами; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вікуАдже є відпустки, які дійсно встановлюються з метою сприяння працівнику найбільших можливостей для відпочинку і відновлення трудових сил та надаються, як правило, на кінець кожного робочого року; інші, хоч і називаються відпустками, але до відпочинку мають віддалене відношення (творчі відпустки або такі, що гарантуються матерям після народження ними дітей (соціальні відпустки) [2]. За статею 74 КЗПП, громадяни, що перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незамежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працює за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна, додаткова) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати За ч.8 ст.6 Закону України "Про відпустки" подовжені відпустки, надаються працівникам, яким не виповнилося 18 років-31 календарний день. Так, відповідно до ст.32 цього Закону депутатам надається щорічна відпустка у міжсесійний період тривалістю 45 календарних днів, якщо законодавством не передбачена відпустку більшої тривалості, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати. Іншою категорією працівників, яким законодавством передбачено щорічні основні відпустки подовженої тривалості, є працівники судових, правоохоронних органів та інших юридичних установ: судді, яким надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу (ст.44 Закону України "Про статус суддів", прокурори і слідчі прокуратури, яким надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів з оплатою проїзду до місця відпочинку і в зворотньому напрямку; службовим особам митних органів України, які мають персональні звання, надається щорічна відпустка тривалістю не менше 30 календарних днів з оплатою проїзду до місця відпочинку і в зворотному напрямку (Митний кодекс України) [12].Головна відмінність щорічної додаткової відпустки від основної полягає в тому, що вона надається не всім працівникам, а лише чітко визначеному колу осіб, передбаченому законодавством. Додаткові відпустки відрізняються від основної і за видом трудового стажу, оскільки для додаткових відпусток це спеціальний трудовий стаж, тобто мається на увазі стаж, який відрізняється такими ознаками, як галузь народного господарства, умови праці, професія тощо. Відповідно до умов надання додаткові відпустки можна обєднати у такі групи: 1) повязані з умовами праці і режимом роботи: а) за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; Відповідно до ст.7 Закону України "Про відпустки", щорічна додаткова відпустка за роботу з шкідливими та важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, повязаних з негативним впливом на здоровя шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України [6].

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття відпустки

Розділ 2. Види відпусток

2.1 Щорічні відпустки

2.1.1 Основна відпустка

2.1.2 Додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці

2.1.3 Додаткова відпустка за особливий характер праці

2.2 Додаткові відпустки у звязку з навчанням

2.3 Творчі відпустки

2.4 Соціальні відпустки

2.5 Відпустки без збереження заробітної плати

Розділ 3. Міжнародно-правове регулювання відпусток

Висновки

Література