Правове регулювання відпусток цільового призначення - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін та трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Процевський Олександр Іванович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Венедиктов Валентин Семенович Харківський національний університет внутрішніх справ, т.в.о. проректора з наукової роботи; Захист відбудеться “9 ”червня 2007 року о “10.00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Конституція України визнала, що права та свободи людини і їх гарантії визначають зміст та напрямки діяльності держави, а це потребує соціальної спрямованості державної політики України, в тому числі, у сфері суспільної організації праці. Особливе місце при цьому належить відпусткам цільового призначення, час яких працівник може використати для всебічного розвитку своєї особистості та самовдосконалення. Шляхом використання відпусток цільового призначення працівник має можливість реалізувати цілий комплекс конституційних прав та свобод: право на освіту, на свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості, на соціальний захист, на вільний та всебічний розвиток своєї особистості, на охорону здоровя та інші соціальні та особисті права. Слід зауважити, що право на відпустки досліджували такі відомі вчені в галузі трудового права, як М.Г. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу наукової юридичної літератури, з урахуванням досягнень науки трудового права, узагальнення правозастосовної практики вітчизняного та зарубіжного досвіду зясувати основні проблеми правового регулювання і фактичної реалізації права працівників на відпустки цільового призначення; визначити правові дефініції з урахуванням сучасного стану соціально-трудових правовідносин; виробити пропозиції щодо усунення суперечностей, заповнення прогалин, вдосконалення правових норм для зміцнення соціальних гарантій та поліпшення правового захисту соціально-трудових прав працівників.У першому розділі “Відпустка цільового призначення в часі відпочинку за трудовим законодавством”, який складається з чотирьох підрозділів та коротких висновків, досліджуються загальнотеоретичні положення та підходи щодо визначення права на відпочинок та відпустку, а також місце відпусток цільового призначення у загальній системі відпусток України. Відпустка як вид часу відпочинку” аналізуються різні наукові погляди щодо визначення поняття “час відпочинку” та його місця у загальному фонді часу працівника, досліджуються різноманітні підходи до визначення поняття “відпустка” і критеріїв її класифікації. Відповідно, загальне поняття “відпустка” дисертантом визначається таким чином: “відпустка - це передбачений законом або колективним договором відносно тривалий та безперервний період часу, коли працівник тимчасово звільнюється від виконання трудової функції з правом повернутися до роботи на тих же умовах, що і до відпустки”. Таким чином, відпустка цільового призначення - це передбачена законом чи колективним договором відпустка, що надається працівнику впродовж робочого часу для відновлення працездатності, реалізації сімейних, культурних та інших соціальних прав, виконання батьківських обовязків чи спеціального творчого завдання і яку працівник зобовязаний використати відповідно до цільового призначення. Впродовж другого етапу (1941 - 1945 р.р.) усі види відпусток, що надавалися працівникам для здобуття освіти чи професії були тимчасово скасовані на час Другої Світової Війни, але було збережено деякі види соціальних відпусток (наприклад, відпустка у зв?язку з вагітністю та пологами, відпустка у звязку з хворобою).Запропоновано доповнити Главу V КЗПП України визначенням часу відпочинку в такій редакції - це встановлена законом, колективним чи трудовим договором частина календарного часу, впродовж якої працівник звільнюється від виконання трудових обовязків та використовує цей час на власний розсуд. Аргументовано висновок про те, що в залежності від мети надання, відпустка може бути складовою частиною або часу відпочинку, або зайнятого позаробочого часу працівника. Відповідно до цього, пропонується доповнити Главу V КЗПП України поняттям “відпустка” у редакції: “відпустка - це передбачений законом відносно тривалий та безперервний період часу, коли працівник тимчасово звільнюється від виконання основної трудової функції з гарантованим правом повернутися до роботи на тих же умовах, що і до відпустки”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ