Правова природа статутного фонду комерційної організації як майнової основи її існування, його значення для захисту інтересів контрагентів. Принципи організаційно-правового забезпечення процесу формування. Пропозиції щодо удосконалення законодавства.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬМіністерства освіти і науки України (м. Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Міністерства освіти і науки України, професор кафедри господарського права (м. Захист дисертації відбудеться "28" вересня 2000 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м.Використовуючи термін "статутний фонд" для визначення понять окремих видів господарських товариств та встановлюючи відповідні мінімальні розміри, законодавець не визначає значення та не розкриває змісту цього поняття. Водночас, немає правової визначеності щодо обовязковості формування статутних фондів під час створення інших комерційних організацій, передбачених ст.2 Закону "Про підприємства в Україні", не встановлено вимоги до мінімальних розмірів їхнього власного майна для державної реєстрації як субєктів підприємництва. Існуючий стан речей посилюється й тим, що законодавство не містить заходів, які дозволяли б ліквідувати комерційні організації лише через відсутність у них власного майна та поліпшити цим інвестиційний клімат, навести порядок в інвестиційній сфері. Подібне може призвести до зіткнення інтересів учасників та виникнення проблем у сфері управління підприємством, тому що розмір частки у статутному фонді кожного з них визначає ступінь його впливу на ухвалені керівними органами рішення, проваджувану інвестиційну політику, розмір дивідендів. У результаті комплексного дослідження потрібно було виявити та обґрунтувати правову природу статутного фонду комерційної організації як майнової основи її існування, визначити його роль та значення для захисту інтересів контрагентів, а через них - публічних інтересів, сформулювати основні принципи та правила організаційно-правового забезпечення процесу формування статутного фонду, спроможного захистити інтереси учасників комерційної організації, як внутрішніх, так і зовнішніх кредиторів та самої комерційної організації на основі поєднання публічних та приватних інтересів.Під час порівняння законодавчих актів країн з розвиненою ринковою економікою та деяких постсоціалістичних країн, виявлено загальні риси законодавчого регулювання статутного фонду комерційних організацій: (1) статутний фонд як спосіб наділення власним майном є властивим як обєднанню капіталів, так і обєднанню осіб, але по-різному називається й регламентується. Доводиться, що статутний капітал: (а) не є внесками (активами) підприємства, які беруть участь у виробничому процесі, перетворюючись з однієї функціональної форми на іншу, а стаття пасивів; (б) є номінальною, а не реальною вартістю боргових зобовязань перед учасниками; (в) варто розрізняти на заявлений і сплачений статутні фонди; (г) за розміром може бути більшим або меншим за розмір власного майна. Автор визначає статутний фонд як зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинне бути передане підприємству у власність (повне господарське відання, оперативне управління) у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав. Аналізуючи стан законодавства щодо кількісної характеристики статутних фондів, автор формулює ряд положень, які доцільно враховувати під час вирішення питання про розмір статутного фонду; доводить необхідність формування статутного фонду як необхідної умови здійснення підприємництва; пропонує реалізувати стартову функцію статутного фонду шляхом або дозволу створювати тільки господарські товариства, або закріплення мінімального розміру статутного фонду для будь-яких підприємств, якщо більший розмір не передбачений спеціальними нормами. Таке розвязання автор вважає виправданим, тому що: (а) статутний фонд характеризує саму юридичну особу; (б) немає права спільної власності часток учасників у статутному фонді, що виправдувало б зменшення цілого після вилучення частини; (в) виключено руйнування підприємства з волі окремих субєктів; (г) зменшення статутного фонду призводить до збільшення чистого прибутку й надає можливість вилучити частину активів підприємства у вигляді дивідендів, компенсацій.Відсутність вимог про розмір власного майна не нижчого за мінімальний розмір статутного фонду для збереження статусу професійного учасника комерційного обороту у сукупності з наявною можливістю створювати в Україні організації, правовий статус яких навіть не визначений законодавством, призводить до того, що діяльність підприємств є небезпечною не лише через економічні та валютні ризики, але й через несумлінність учасників ринку. Поряд із цим податковими органами розгорнуто справжню війну з підприємцями, мета якої зумовлена лише турботою про день сьогоднішній - поповнення державного бюджету у будь-який спосіб.