Право на пенсійне забезпечення в сучасній державі. Місце спеціального забезпечення у пенсійній системі України. Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення, суб’єкти, об’єкти та зміст правовідносин.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО" Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукНауковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Савченко Анатолій Олександрович, Харківський економіко-правовий університет, завідувач кафедри трудового, екологічного та земельного права. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Лазор Валерій Васильович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, професор кафедри правознавства; Захист відбудеться "6" червня 2011 р. о "10" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 в Національному університеті "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" за адресою: 61024, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" за адресою: 61024, м.Багато питань сьогодні виникає щодо доцільності існування спеціального пенсійного забезпечення, яке дозволяє сьогодні певним категоріям працівників виходити на пенсію до настання загального пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років). Так, два мільйони теперішніх пенсіонерів вийшли на пенсію на 5-20 років раніше від загального пенсійного віку, причому коло осіб, які мають на це право за фаховою ознакою, за останні десять років різко розширилося. У результаті середній вік виходу на пенсію за вислугу років 2010 року становив 51,5 року у чоловіків і 48 - у жінок. Як зясувалося, наймолодшими пенсію за вислугу років починають отримувати жителі Харківської (чоловіки - у 43,6 року, а жінки - у 47,1) та Київської областей (чоловіки - у 44,1 року, а жінки - у 46,3). Таким чином, необхідність вироблення концептуального підходу до правового регулювання спеціального пенсійного забезпечення та наукова нерозробленність зазначеної тематики обумовлюють актуальність і важливість обраної тематики наукового пошуку.У підрозділі 1.1 "Право на пенсійне забезпечення в сучасній державі" відзначається, що пенсія є найбільш розповсюдженим і характерним видом соціального забезпечення. Це Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р., Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 р., Закон України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" від 1 червня 2000 р., Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7 червня 2001 р., Закон України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 р., Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р., Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13 грудня 1991 р., Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. У підрозділі 2.2 "Субєкти, обєкти та зміст правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення" відзначено, що субєктів правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення можна розділити на дві групи: особи - одержувачі спеціального пенсійного забезпечення; особи - надавачі спеціального пенсійного забезпечення. У підрозділі 2.3 "Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення" зазначено, що підставою виникнення правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення за вислугу років є наступний склад юридичних фактів: 1) заява особи, яка має право на даний вид пенсійного забезпечення, про надання пенсії за вислугу років; 2) наявність у неї необхідної законом вислуги років (спеціального трудового стажу); 3) рішення органу Пенсійного фонду з призначення пенсії за вислугу років певного розміру. Підставою зміни правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення за вислугу років у частині розмірів пенсії можуть бути факти підвищення пенсії (наприклад, у звязку з централізованим підвищенням грошового забезпечення службовців правоохоронних органів), а також факти появи або припинення виплати надбавок на утриманців або на догляд за пенсіонером.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке виявляється у визначенні теоретичних засад правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення та виробленні шляхів удосконалення національного законодавства та правозастосовчої практики у зазначеній сфері. Під правом громадян на пенсійне забезпечення в умовах ринкової економіки варто розуміти гарантовану державою можливість у випадку настання соціальних ризиків, закріплених у законі, щомісяця одержувати грошову виплату у розмірі, порівняному, як правило, з минулим заробітком, що забезпечує гідне життя пенсіонера, а у випадках призначення пенсій без урахування трудової діяльності - у розмірах, порівняних з відповідним соціальним стандартом.