Визначення поняття пенсії, її класифікація та види, суб’єктний та юридичний склад пенсійного забезпечення державних службовців. Розгляд питання правосуб’єктності, змісту процедурних пенсійних правовідносин, спеціального стажу державного службовця.
Аннотация к работе
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯДисертацію присвячено комплексному дослідженню актуальних теоретичних і практичних проблем правового регулювання пенсійного забезпечення державних службовців. У роботі досліджено становлення та розвиток правового регулювання пенсійного забезпечення державних службовців, світовий досвід у цій сфері. Визначено поняття пенсії, дано її класифікацію на види, визначено поняття субєктного та юридичного складів пенсійного забезпечення державних службовців, розглянуто питання правосубєктності, зміст процедурних пенсійних правовідносин, вплив злочину на ці відносини, значення простих і складних юридичних фактів, спеціального стажу державного службовця. На підставі проведеного дослідження сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері пенсійного забезпечення державних службовців, що дозволить удосконалити чинну систему пенсійного забезпечення державних службовців, гармонізувати її із загальним пенсійним забезпеченням, а також сприятиме скасуванню ряду дискримінаційних норм. державний службовець стаж пенсійний Ключові слова: пенсія, пенсійне забезпечення державних службовців, пенсійні відносини, спеціальний стаж державного службовця, юридичний склад пенсійних відносин, субєкти пенсійних відносин, право на пенсійне забезпечення.Попри прийнятий Закон без ґрунтовного реформування залишається пенсійне забезпечення державних службовців, яке є невідємною частиною пенсійної системи України. Серед них можна визначити: формулювання поняття пенсії державного службовця, визначення субєктного складу матеріальних, процедурних та процесуальних пенсійних відносин державних службовців, удосконалення класифікації останніх, аналіз та юридична оцінка категорії правосубєктності (зокрема, встановлення спеціального стажу державних службовців як субєктів пенсійних відносин) тощо. У свою чергу, пенсійне забезпечення державних службовців залишається практично за межами гострих наукових диспутів та обговорень. Також слід додати, що станом на 1 січня 2007 року чисельність пенсіонерів в Україні склала 13 209 236 осіб, з них 89 174 особи, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», тому подальше ігнорування проблем пенсійного забезпечення державних службовців є неправильним. Формально-логічний метод відіграв значну роль у визначенні загальних ознак та специфічних рис окремих видів пенсійного забезпечення державних службовців, а також у виявленні суперечностей у термінологічному апараті пенсійного забезпечення та допоміг сформулювати висновки і рекомендації.Перший розділ «Історико-правовий розвиток законодавства про пенсійне забезпечення державних службовців» складається з чотирьох підрозділів, у яких приділено увагу історико-правовому розвитку пенсійного забезпечення державних службовців, а також міжнародному досвіду при регулюванні цього виду пенсійних відносин. Обґрунтовано пропозицію, що регулювання матеріального забезпечення загалом та пенсійного забезпечення державних службовців зокрема, пройшло такі етапи розвитку: 1. У дисертації аргументовано доведено, що такий вид соціального забезпечення, як пенсія вперше застосовується саме до державних службовців і тільки після цього розповсюджується на інші категорії працівників. «Специфіка законодавства про пенсійне забезпечення державних службовців у період з 1917 по 1991 роки» обґрунтовано, що розвиток правового регулювання пенсійного забезпечення державних службовців на території України у період з 1917 по 1991 р.р. необхідно поділяти на два періоди: 1) період Української революції; 2) радянський період. Обґрунтовується думка, що пенсійне забезпечення державних службовців як правовий інститут необхідно залишити, але у значній мірі його модернізувати, а саме: скасувати ряд дискримінаційних норм щодо оплати праці, прядку обчислення, перерахунку та розміру пенсії державного службовця; розширити субєктний склад на інші бюджетні сфери (освіта, медицина, спорт тощо); гармонізувати спеціальне пенсійне законодавство із загальним та привести його у відповідність до європейського пенсійного законодавства.У Висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення державних службовців, основними з яких є такі: 1. У процесі дослідження історії розвитку матеріального забезпечення загалом та пенсійного забезпечення державних службовців зокрема встановлено, що правове регулювання пенсійного забезпечення державних службовців - результат довготривалої історичної еволюції, яка налічує шість періодів, а саме: І - князівський; ІІ - московський; ІІІ - імперський; IV - період Української революції (доба Української Центральної Ради; доба Гетьманату Павла Скоропадського; доба Директорії Української Народної Республіки); V - радянський період (довоєнний час; післявоєнний час); VI - новітній (з часу проголошення незалежності України).