Комплексне дослідження проблем адміністративно-правового регулювання міграції та реєстрації фізичних осіб на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Паралель між пропискою та реєстрацією фізичних осіб. Аналіз заходів адміністративного примусу.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукЗокрема, невпорядкованість міграційних процесів, вплив закордонного криміногенного елементу, окремих фінансово-промислових груп, зацікавлених у дестабілізації в нашій країні, ослаблення в силу причин обєктивного і субєктивного характеру контролю за вїздом і перебуванням на території України іноземців та осіб без громадянства, зокрема, держав ближнього зарубіжжя, змушують сконцентрувати увагу на ролі міграційної та реєстраційної системи у розвязанні проблемних питань щодо зміни криміногенної обстановки. Необхідно підкреслити, що іноземці та особи без громадянства все частіше вчиняють на теренах України різного роду правопорушення і злочини, у тому числі створюють нові або вступають у вже існуючі організовані злочинні групи. За даними ДІТ МВС України, лише у 2005 році органами внутрішніх справ виявлено 18,8 тис. нелегальних мігрантів, з яких за межі України видворено 12,7 тис. осіб, в тому числі, 1,3 тис. - примусово. Тривала відірваність від загальносвітового досвіду, зачатковий розвиток засад міграційного права, повільне становлення відповідних державних і недержавних інституцій і, як наслідок, неспроможність ефективно протидіяти порушенням міграційних та реєстраційних правил - все це ставить перед юридичною наукою і правоохоронною практикою невідкладне завдання всебічного вивчення міграційних процесів і явищ, формування ефективних організаційно-правових засобів протидії зазначеним порушенням. Вказаною метою зумовлена постановка та вирішення наступних конкретних завдань: - визначити основні історичні етапи міграції та реєстрації фізичних осіб в Україні;“Історико-правовий аналіз міграції та реєстрації фізичних осіб” вирізняються історико-правові передумови виникнення і розвитку міграційних процесів та реєстрації фізичних осіб, розглядаються та аналізуються існуючі світоглядні уявлення, точки зору і наукове ставлення до міграції в цілому та реєстрації фізичних осіб зокрема, проводиться паралель між пропискою та реєстрацією фізичних осіб. І зумовлено це тим, що демократичні принципи та права людини, такі як право на вільне пересування та вибір місця проживання, право виїжджати та повертатися в країну, право шукати і отримувати притулок та інші, вступили у серйозне протиріччя з побоюванням урядів та громадян провідних держав, оскільки значний приплив іноземців стане тягарем для економіки та соціальної сфери, порушить збалансованість етнічної структури населення, загрожуватиме політичній стабільності. З‘ясовуючи різницю між пропискою та реєстрацією фізичних осіб стверджується, що за своєю юридичною природою прописка мала адміністративно-дозвільний характер, у той час як реєстрація - повідомний. При реєстрації, коли людина вільно обирає місце проживання, головною метою є забезпечення постійного юридичного звязку між особою і державою для виконання взаємних прав і обовязків. Обґрунтовується та наводиться авторське визначення реєстрації фізичних осіб, під якою дисертант пропонує розуміти внесення до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи, а для бездомних громадян, безпритульних дітей, осіб, які перебувають у спеціалізованих, лікувальних або інших закладах, установах терміном понад шість місяців на рік, військовослужбовців тощо - адреси спеціалізованого закладу, установи, адреси дислокації військової частини та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу з питань реєстрації.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та вирішення нової наукової проблеми, яка полягає у розробці організаційно-управлінських засад регулювання міграції та реєстрації фізичних осіб, а також реалізації адміністративно-примусових заходів у протидії порушенням міграційних та реєстраційних правил. Вивчені в ході дослідження кількісні і якісні тенденції дають підстави стверджувати, що порушення міграційних та реєстраційних правил сьогодні перетворились у зону підвищеної кримінальної активності. Ось чому, прийняття Закону України “Про Єдиний реєстр персональних даних”, що передбачить створення єдиної державної системи реєстрації, обліку та ідентифікації фізичних осіб в Україні, дозволить в комплексі вирішити питання правового регулювання означеної проблеми. Враховуючи, що практично для всіх міністерств та відомств, які мають завдання і повноваження у цій сфері міграції та реєстрації фізичних осіб, регулювання міграційними процесами (вплив на них) не є безпосереднім змістом їхньої діяльності, на нашу думку, належало б створити на базі Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, що діє у складі МВС України, а також структурних підрозділів Державного комітету України у справах національностей та міграції Державну міграційну службу України.