Розвиток франчайзингових відносин, як форми здійснення бізнесу, в Україні, їх регулювання на законодавчому рівні. Поняття договору комерційної концесії в Господарському та Цивільному Кодексі України. Форма договору та його реєстрація, вирішення спорів.
Аннотация к работе
Розвиток франчайзингових відносин на Україні привернув підвищену увагу до франчайзингу з боку українських вчених та законодавців. Інтерес до франчайзингу в Україні збільшується з кожним днем. За підсумками Української асоціації франчайзингу в Україні на сьогодні функціонує 411 франчайзингових систем (для порівняння, у США - понад 15000). Незважаючи на широке застосування франчайзингу в усьому світі, тільки 14 країн мають спеціальні законодавчі акти, що стосуються франчайзингу. До таких країн належать і США, що є батьківщиною франчайзингу. франчайзинг бізнес законодавство концесіяЗгідно із законодавством України наступні умови є істотними для договорів франчайзингу: (a) предмет договору, тобто комплекс прав (франшиза), переданих в користування на підставі договору, (б) розмір та порядок здійснення платежів, а також (в) будь-які інші умови, які за заявою хоча б однієї із сторін договору є істотними і відносно яких має бути досягнуто згоди.Законодавство України передбачає письмову форму договору франчайзингу. Більш того, слід зазначити, що (a) договори франчайзингу, (б) зміни до них, а також (в) їх розірвання підлягають державній реєстрації. Разом з тим, сторони договору франчайзингу мають право посилатися на такий договір і на зміни до нього у відносинах з третіми особами лише з моменту їх державної реєстрації. Більше того, відсутність державної реєстрації договору франчайзингу позбавляє сторін права посилатися на такий договір у разі виникнення спорів.Згідно із законодавством України виключно юридичні та фізичні особи, які є субєктами підприємницької діяльності, можуть бути сторонами договорів франчайзингу.Іноді міжнародні договори франчайзингу передбачають виключну компетенцію державних іноземних судів щодо вирішення спорів, що виникають між сторонами договору. Більш того, шанси виконати рішення державних іноземних судів в Україні надзвичайно низькі (фактично це можливо лише за умови наявності спеціальних двосторонніх міжнародних договорів).Деякі франчайзингові компанії США розробили принципово новий засіб вирішення спорів на ранньому етапі, перш ніж вони стануть досить серйозними, щоб вирішувати спір за допомогою суду або арбітражу.Згідно із законодавством України франчайзер та франчайзі несуть субсидіарну відповідальність за вимогами споживачів, що предявляються до франчайзі у звязку з невідповідністю якості товарів, вироблених франчайзером та в подальшому перепроданих франчайзі, а також виконаних (наданих) франчайзі робіт (послуг). Однак франачайзер і франчайзі несуть солідарну відповідальність за вимогами споживачів, що предявляються до франчайзі як до виробника товарів франчайзера.Законодавство України прямо передбачає, що положення договору франчайзингу, (a) уповноважують франчайзера визначати ціну товару, робіт, послуг і/або визначати верхню чи нижню межі цієї ціни; або (б) передбачають, що франчайзі має право продавати товари, виконувати роботи, надавати послуги виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження на території, визначеній у договорі, є нікчемними. Крім цього, передбачено, що будь-які обмежувальні умови договорів франчайзингу, які суперечать українському законодавству, можуть бути визнані недійсними. Згідно законодавству США, франчайзер може обмежити: - коло клієнтівОтже, не завжди вдалі підходи українського законодавства до регулювання договірних відносин комерційної концесії призводять до того, що в Україні фактично укладається дуже мало власне договорів франчайзингу. Натомість, передача прав на франшизу, власниками яких на разі в абсолютній більшості є іноземні компанії, врегульовується не одним договором франчайзингу, а "пакетом договорів", які включають ліцензійні договори, договори поставки, договори про надання різноманітних послуг тощо.
План
План
Вступ
1. Істотні умови договору
2. Форма договору та його реєстрація
3. Сторони договору
4. Вирішення спорів
5. Альтернативне вирішення спорів
6. Відповідальність за якість товару
7. Обмеження діяльності франчайзі
Висновок
Вывод
Отже, не завжди вдалі підходи українського законодавства до регулювання договірних відносин комерційної концесії призводять до того, що в Україні фактично укладається дуже мало власне договорів франчайзингу. Натомість, передача прав на франшизу, власниками яких на разі в абсолютній більшості є іноземні компанії, врегульовується не одним договором франчайзингу, а "пакетом договорів", які включають ліцензійні договори, договори поставки, договори про надання різноманітних послуг тощо. Ці відмінності особливо відчутні, коли мова йде про міжнародні франчайзингові угоди, які становлять абсолютну більшість договорів франчайзингу, що укладаються в Україні. Так, коли іноземні франчайзери виходять на український ринок зі своїми стандартними договорами, підпорядкованими іноземному праву, їм не завжди зрозуміло, які саме вимоги законодавства України є імперативними і повинні обовязково дотримуватися для забезпечення дійсності договору франчайзингу в Україні.
Таким чином, законодавство України у сфері франчайзингу потребує подальшого вдосконалення та уніфікації. При цьому, аби запобігти в подальшому помилок та ускладнень, доцільним буде використання в процесі такого вдосконалення досвіду країн, де франчайзинг існує вже давно, зокрема, досвіду Сполучених Штатів.