Розвиток інституту іпотеки в Україні: історичний аспект. Зміст та форма договору іпотеки, особливості його державної реєстрації. Характеристика предмету іпотеки. Основні права та обов’язки сторін. Стан та подальші перспективи розвитку іпотеки в Україні.
Аннотация к работе
План Вступ 1. Розвиток інституту іпотеки в Україні: історичний аспект 2. Зміст та форма договору іпотеки 2.1 Характеристика предмету іпотеки 2.2 Права та обов’язки сторін 2.3 Особливості державної реєстрації договору іпотеки 3. Стан та перспективи розвитку іпотеки в Україні Висновки Список використаних джерел Вступ У розквіт ринкових відносин в Україні, який багато хто, і не безпідставно, іменує розгулом, коли сфера обігу нерухомості, грошової маси і цінних паперів постійно розширюється, а елементарні основи цивілізованого ринку ще не устоялися, не набули закінчених форм, застава виступає однією з деяких і найбільш ефективних гарантій стабільності відносин між субєктами економіки в повсякденній практиці, по суті своїй представляючи реальне забезпечення виконання зобовязань. Значення цього інституту зростає в умовах реалізації громадянами права приватної власності на землю і нерухоме майно, що відкриває додаткові можливості для іпотечного кредитування. Нормативно-правовою основою курсової роботи є чинне цивільне законодавство України та міжнародні нормативно правові акти, згода на які надана Верховною Радою України. договір іпотека україна реєстрація 1. Система іпотечного кредитування виникла в Україні ще у ХVII ст., але без відповідної законодавчої бази. Протягом 1918-1920 рр. не дивлячись на положення Декрету Про суд № 1, що на законодавчому рівні закріпив положення про те, що керуватися законами царських або цивільних урядів, що були скинуті, лише в зв’язку з тим що такі закони не були скасовані революцією та не суперечать революційному сумлінню та революційній правосвідомості, норми Зводу законів на практиці не застосовувалися, що призвело до того, що в часи воєнного комунізму іпотечні правовідносини були повністю виключені з цивільно-правових відносин, що в свою чергу не могло не позначитися на розвитку іпотечного законодавства в Радянській Україні на початку 20-х років. Аналізуючи розвиток іпотеки в післяреволюційний період, Ч.Н. Азімов виділяє два періоди становлення іпотечних правовідносин, що певною мірою відображають історичний розвиток іпотеки в Радянській Україні, як складової Радянського Союзу Так, до першого періоду становлення іпотечних правовідносин відносилося регулювання іпотечних правовідносин на законодавчому рівні в період НЕПу коли в цивільному обігу приймав участь приватний капітал. Цивільний кодекс УРСР 1923 р. не застосовував термін іпотека, а користувався при регулюванні заставних правовідносин щодо нерухомості (будівлі, права на забудову) загальним терміном застава. У разі порушення заборони щодо передачі землі в іпотеку такий правочин визнавався недійсним а особи, що були винні в оформленні такого договору, притягалися до кримінальної відповідальності та позбавлялися земельних ділянок, що знаходилися в їх користуванні. Відповідно до ст.575 Окремі види застав Цивільного кодексу, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Однак Д. Гриджук та В. Олійник слушно зазначають, що запропоновані критерії є не зовсім вдалими.