Поняття інституту довірчої власності та його правова природа. Діяльність трастових компаній в зарубіжних країнах. Тенденції історичного розвитку трастової справи. Види довірчих операцій, здійснюваних на користь своїх клієнтів трастовими компаніями.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИСпеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Захист відбудеться 14.07.2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім.Серед них особливе місце займають інститути довірчої власності та управління майном, сфера застосування яких в усьому світі має пряме відношення до діяльності трастових компаній та довірчих товариств на ринку довірчих послуг. Досвід зарубіжних країн сьогодні показує, що в міру стабілізації та розвитку економіки України, підвищення добробуту її громадян, інтерес до діяльності та послуг, що надають своїм клієнтам довірчі товариства та трастові компанії, без сумніву буде зростатиме. Проте, законодавство України, яке визначає правове становище довірчих товариств і регулює їх довірчу діяльність, знаходиться в Україні ще на початковій стадії розвитку і має суттєві недоліки, а відтак виникає необхідність вивчення та порівняння досвіду правового регулювання діяльності трастових компаній в зарубіжних країнах та довірчих товариств в Україні, проведення наукового аналізу теоретичної та нормативної баз, на основі яких здійснюється у світі діяльність цих субєктів цивільного права. Сьогодні процес глобалізації світової економіки обумовлює гармонізацію, конвергенцію й уніфікацію правових систем окремих країн світу, особливо в сфері приватного права, а тому чим більш ретельно ми будемо підходити до вивчення, порівняння й аналізу законодавств окремих країн, тим менш імовірним буде повторення помилок, яких нам вдалося б уникнути при більш серйозному вивченні тих питань, які стоять сьогодні на порядку денному перед законодавцем. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням, в якому проведено порівняльно-правовий аналіз законодавств України й окремих зарубіжних країн щодо правового регулювання діяльності довірчих товариств та трастових компаній, а також визначені особливості правового становища трастових компаній в окремих країнах світу та довірчих товариств в Україні.Розділ 1 “Загальноправова характеристика інституту трасту (довірчої власності)” складається з двох підрозділів, де визначено поняття і правову природу інституту довірчої власності, а також проаналізовано історію становлення та розвитку в світі інституту трасту та трастової справи. З погляду автора, дослідження правової природи інституту довірчої власності має першорядне значення для висвітлення обраної теми дисертаційної роботи, оскільки саме з цим англосаксонським інститутом історія трастової справи безпосередньо повязує виникнення трастових компаній і саме траст покладено в основу їхньої діяльності на фінансових і фондових ринках більшості країн світу, що, врешті-решт, багато в чому і зумовлює специфіку правового регулювання діяльності цих компаній в окремих зарубіжних країнах. Під трастом (довірчою власністю), на думку дисертанта, треба розуміти фідуціарні правовідносини, в силу яких одна особа (установник трасту) передає належне їй на праві власності певне майно у власність іншій особі (довірчому власнику) з метою управління ним від імені довірчого власника вже як повноправного власника цього майна на користь третьої особи (осіб) - вигодонабувача (ів) або задля досягнення визначеної установником трасту спеціальної цілі. У процесі дослідження також було встановлено, що для визнання будь-яких відносин довірчою власністю (трастом чи передбачуваним трастом) необхідно і достатньо мати такі кваліфікуючі ознаки у їхній сукупності: наявність субєкта (установник, довірчий власник, вигодонабувач), причому кількість субєктів може коливатися від одного до кількох осіб; наявність майна, яке передається довірчому власнику; перехід титулу власника на майно трасту від установника трасту до довірчого власника і, зрештою, розщеплення правомочностей власника майна, переданого в траст, між усіма учасниками трастових правовідносин.