Визначення поняття казенного підприємства, його роль і місце у сучасних господарських правовідносинах. Аналіз фінансової системи як механізму державної регламентації господарської діяльності цих підприємств, а також державний контроль за їх діяльністю.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КАЗЕННИХ ПІДПРИЄМСТВЗахист відбудеться “29” листопада 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м.Донецьк, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м.Донецьк, вул. Досліджуються поняття та структура господарських правовідносин, роль держави у їх регулюванні, напрямки державного впливу на господарські правовідносини. Окремо проаналізовано фінансову систему як механізм державної регламентації господарської діяльності казенних підприємств, а також державний контроль за господарською діяльністю казенних підприємств. Are separately analyzed a financial system as the mechanism of a state regulation of economic activity of the state enterprises, and also state control of economic activity of the state enterprises.Так, з введенням у 1997 році нового розділу в Закон України “Про підприємства в Україні”, можна констатувати появу нового державного господарського утворення - казенного підприємства. Оскільки казенні підприємства засновані на державній формі власності, постає питання про зміст та методи державної регламентації та управління їх господарською діяльністю. В рамках цього напрямку дисертантом були вивчені проблеми правової регламентації господарської діяльності казенних підприємств, над якими вона працювала у якості співвиконавця. Метою дисертаційного дослідження є комплексна розробка положень, що визначають правову природу державного регулювання господарських відносин, контролю за господарською діяльністю казенних підприємств та формулювання теоретично обґрунтованих висновків з цих проблем. Логіка дослідження полягає у сходженні від аналізу конкретних субєктів господарських правовідносин (казенних підприємств, державних органів) до висновків узагальнюючого характеру щодо державної регламентації господарської діяльності казенних підприємств.На думку автора, стосовно казенних підприємств необхідно висвітлити регулювання через правовідносини певного типу - “пасивні”, що обумовлюється жорстким закріпленням кола прав і обовязків, які надаються як самому казенному підприємству, так і органу управління ним. Казенні підприємства вступають у відносини і з органами державного управління - органами по управлінню державним майном; органами, що здійснюють реєстрацію казенних підприємств і видають ліцензії на ведення певних видів діяльності; антимонопольними, фінансовими, податковими та іншими державними органами. Держава, закріплюючи вимоги щодо задоволення першочергових потреб, встановлює чіткі кордони свободи підлеглих субєктів - казенних підприємств. Вона не обмежена певними періодами часу і тому казенні підприємства знаходяться з державою в постійно триваючих відносинах, у яких виражають державну волю у встановлених межах, що торкаються саме господарювання. У її компетенції переважають функції управління ; держава не потребує легітимації, подібно іншим субєктам; регулювання господарських відносин здійснюється за допомогою актів юридичної чинності - законодавства; компетенція по управлінню включає контроль за здійсненням господарської діяльності казенними підприємствами.За сучасних умов, виходячи із стратегічної спеціалізації та некомерційної спрямованості виробництва певних державних підприємств, держава перетворює їх у казенні. Саме тому казенні підприємства не мають повної господарської та фінансової самостійності, ними управляють міністерства чи інші державні органи. Господарські правовідносини, в які вступають такі підприємства, “по горизонталі” складаються безпосередньо при здійсненні господарської діяльності, а “по вертикалі” - виникають щодо керівництва господарською діяльністю. Держава, маючи владні повноваження, повинна при цьому формувати господарські правовідносини на справедливих засадах, створюючи умови для надійного захисту всіх субєктів, у тому числі і підлеглих. Держава здійснює право власності не тільки шляхом видання нормативних актів, але і шляхом передачі майна державним підприємствам, установам і організаціям, за якими визнається статус самостійних субєктів права як юридичних осіб.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
У дисертації проведене теоретичне узагальнення і нове вирішення питань ефективності та удосконалення законодавчої регламентації господарської діяльності казенних підприємств. За сучасних умов, виходячи із стратегічної спеціалізації та некомерційної спрямованості виробництва певних державних підприємств, держава перетворює їх у казенні. Саме тому казенні підприємства не мають повної господарської та фінансової самостійності, ними управляють міністерства чи інші державні органи. Господарські правовідносини, в які вступають такі підприємства, “по горизонталі” складаються безпосередньо при здійсненні господарської діяльності, а “по вертикалі” - виникають щодо керівництва господарською діяльністю.
Господарські правовідносини за участю казенних підприємств характеризуються певною ієрархічністю, юридичною нерівністю сторін. Держава, маючи владні повноваження, повинна при цьому формувати господарські правовідносини на справедливих засадах, створюючи умови для надійного захисту всіх субєктів, у тому числі і підлеглих.
Як субєкт господарського права держава може виступати через спеціально уповноважені органи, що здійснюють від її імені правомірні дії. Органи держави як учасники господарських правовідносин мають спеціальну правосубєктність. Правовий статус цих органів визначається їх компетенцією через закріплення вичерпного переліку їх повноважень. Майно, що знаходиться у власності держави, може бути поділене на нерозподілене державне майно (державна скарбниця) і державне майно, закріплене за державними підприємствами й установами. Держава здійснює право власності не тільки шляхом видання нормативних актів, але і шляхом передачі майна державним підприємствам, установам і організаціям, за якими визнається статус самостійних субєктів права як юридичних осіб. Планова компетенція держави нині набуває форми державних програм економічного і соціального розвитку країни, що містять у собі в більшій частині приписи рекомендаційного характеру.
Державне управління як виконавчо-розпорядча діяльність державних органів включає, поряд з певним впливом управляючої системи на систему, що управляється, необхідність врахування “залежної” активності субєктів управління і певної ролі обєктів управління у системі організаційних звязків. За державою, безумовно, через управління має зберігатися вплив на визначення обсягів виробництва і спеціалізацію казенних підприємств. Провідна роль держави характеризується її планово-організаторськими функціями у всіх сферах діяльності казенних підприємств. У нових умовах господарювання особливо важливого значення набувають такі методи планування: аналітичний, нормативний, балансовий, антивитратний, прогнозний, програмно-цільовий, індикативний.
Планова діяльність казенних підприємств, як державних, носить двоякий характер. З одного боку, вони розробляють і затверджують плани своєї виробничо-господарської діяльності в цілому, з іншого боку - установлюють планові завдання своїм структурним підрозділам. Найважливішу роль у реалізації планових показників відіграє економічне стимулювання, метою якого є посилення зацікавленості керівництва та трудових колективів казенних підприємств і підвищення ефективності виробництва. Казенні підприємства повинні підпорядковуватись особливому, жорсткому контролю з боку відповідних міністерств та ревізійних органів влади.
Казенні підприємства виступають у податкових відносинах як платники непрямих податків, як особи, що реалізують функції податкових агентів, та як платники місцевих податків та зборів. Казенні підприємства набувають статусу податкових агентів, коли сплачують заробітну плату своїм працівникам та при сплаті акцизного збору. Державі належать результати діяльності казенних підприємств взагалі, а не лише у формі податків та зборів, і ускладнювати цей процес надходження за рахунок спочатку податкових відрахувань, а потім відрахувань казенним підприємствам у вигляді дотацій, субсидій та субвенцій немає сенсу. Казенні підприємства, що діють на території певних громад, повинні виконувати ті податкові обовязки, що повязані з використанням певних місцевих ресурсів та умов.
В системі стадій діяльності казенних підприємств державний контроль має наскрізне значення, і функції уповноважених органів реалізуються на кожній із стадій - з початкової до завершальної. Аргументується необхідність розробки Закону, який би акумулював в собі засади державного контролю, його завдання, форми, методи, вичерпний перелік органів, що здійснюють контроль взагалі і податковий, зокрема.
Список литературы
1. Бондаренко І.М. Засоби державного регулювання господарської діяльності за участю казенних підприємств // Право України. - 2001. - № 1. - С. 47-49.
2. Бондаренко І.М. Формування господарських відносин: деякі правові питання // Право України. - 2000. - № 4. - С. 32-35.
3. Бондаренко І.М Особливості державного регулювання господарської діяльності казенних підприємств // Право України. - 2000. - № 12. - С. 60-62.
4. Бондаренко И.Н. Правовая природа налога на землю // Збірник наукових праць з фінансового права / Відп. ред. Л.К. Воронова. - Харків: Акад. прав. наук України; Нац. юрид. акад. України, 1999. - С. 21-25.
5. Бондаренко И.Н. Некоторые вопросы налогообложения юридических лиц в АПК // Бизнес Информ. - 1999. - № 3-4. - С. 79-81.
6. Бондаренко И.Н. Место налога на землю в системе налогообложения Украины // Проблеми законності. Вип. 41. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - С. 149-153.
7. Бондаренко И.Н. Особенности правового регулирования налогообложения земли в Украине // Доповіді та виступи на міжнар. наук.-практ. конф. “Правове регулювання державних доходів та видатків”. - Харків: Акад. прав. наук України. - 1998. - С. 45-52.
8. Бондаренко І.М. Держава в системі субєктів господарських правовідносин // Матеріали Другої національної наук.-теор. конф. “Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування”. - Суми: ВВП “Мрія-І”; Ініціатива, 2000. - С. 76.