Правова природа лізингу в Україні - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукСпеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право Робота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Захист відбудеться “26” жовтня 2006 року о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м.Розвиток ринкових відносин та звернення учасників цивільного обороту до лізингу як до одного з найбільш ефективних і перспективних нетрадиційних джерел фінансування зумовили необхідність визначення правової бази лізингового ринку. Як показує практика початкового етапу правового регулювання лізингу в Україні, тільки в умовах досить високого рівня правового забезпечення лізингових відносин цей процес просуватиметься успішно. Але треба зауважити, що в роботах вищезгаданих авторів дослідження лізингу ґрунтується на вже не діючій законодавчій базі, адже в 2004 році набрали чинності такі важливі для лізингової сфери нормативні акти, як Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) та Закон України “Про фінансовий лізинг”, які кардинально змінили правила регулювання лізингу, що існували на той час в Україні. 6) проаналізувати відповідальність субєктів лізингу за договором фінансового лізингу. Системно-структурний метод покладено в основу дослідження структури правових звязків, які виникають при реалізації договору фінансового лізингу, та визначення місця договору фінансового лізингу в системі цивільно-правових договорів.Перший розділ “Історичні умови зародження лізингу та його розвиток в Україні” присвячується огляду вітчизняної та зарубіжної літератури за темою дослідження та дослідженню виникнення та розвитку правового регулювання лізингу. “Історичні умови зародження лізингу та його розвиток в Україні” досліджується загальна еволюція лізингу та його поява і розвиток в Україні. “Поняття лізингу і його правове регулювання” автор досліджує питання визначення лізингу з урахуванням прийняття Закону України “Про фінансовий лізинг” від 11.12.2003 року та Цивільного кодексу від 01.01.2004 року. Розглядаючи питання конструкції відносин усіх трьох субєктів договору фінансового лізингу, дисертант докладно аналізує характер розподілу прав та обовязків у субєктів договору і доходить висновку, що при визначенні структури договірних звязків лізингу потрібно виходити з того, що договір фінансового лізингу є двостороннім правочином. З урахуванням вищезазначеного автор вважає за необхідне розмежовувати лізинг - як комплекс цивільно-правових відносин з реалізації договору лізингу, у якому беруть участь три основні субєкти (продавець майна, лізингодавець і лізингоодержувач), і договір фінансового лізингу - як договірне зобовязання, в якому беруть участь дві сторони (лізингодавець і лізингоодержувач).У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що проявляється у дослідженні правової природи лізингу в Україні, а також надані рекомендації щодо вдосконалення лізингової практики та законодавства про лізинг. Проведення дисертаційного дослідження дозволило автору зробити ряд послідовних висновків теоретичного і науково-практичного характеру: - з урахуванням Закону України “Про фінансовий лізинг” від 11.12.2003 р. під лізингом, як новим правовим інститутом в українській теорії та практиці потрібно розуміти лише фінансовий лізинг, який регулюється спеціальним законодавством та має тільки йому властиві особливості.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що проявляється у дослідженні правової природи лізингу в Україні, а також надані рекомендації щодо вдосконалення лізингової практики та законодавства про лізинг. Проведення дисертаційного дослідження дозволило автору зробити ряд послідовних висновків теоретичного і науково-практичного характеру: - з урахуванням Закону України “Про фінансовий лізинг” від 11.12.2003 р. під лізингом, як новим правовим інститутом в українській теорії та практиці потрібно розуміти лише фінансовий лізинг, який регулюється спеціальним законодавством та має тільки йому властиві особливості. Відповідно ст. 806 ЦК України підлягає доопрацюванню у визначенні договору фінансового лізингу, в якому потрібно відмовитися від такого виду лізингу, як прямий, і відповідно сам параграф 6 глави 58 ЦК має називатися “Фінансовий лізинг”;

- інститут лізингу є складною правовою конструкцією з двох основних договорів: договору купівлі-продажу і договору фінансового лізингу. Причому договір купівлі-продажу укладається на виконання договору фінансового лізингу. Інші договори, а саме: договір страхування, договір кредиту, договір поставки тощо, є допоміжними та укладаються залежно від конкретних обставин угоди. З урахуванням вищезазначеного необхідно розмежовувати лізинг - як комплекс цивільно-правових відносин з реалізації договору лізингу, у якому беруть участь три основні субєкти (продавець майна, лізингодавець і лізингоодержувач), і договір лізингу - як договірне зобовязання, в якому беруть участь дві сторони (лізингодавець і лізингоодержувач);

- зроблено висновок про наявність певних протиріч у положеннях Закону України “Про фінансовий лізинг” і Цивільного кодексу України. Положення ст. 4 Закону про “багатосторонній договір лізингу” не відповідає представленій у Цивільному кодексі України концепції лізингу як двостороннього договору;

- специфічність відповідальності продавця предмета лізингу перед лізингоодержувачем можна пояснити, якщо визнати лізингоодержувача третьою особою в зобовязанні з договору купівлі-продажу;

- предметом договору лізингу може бути майно, призначене не для використання в сімейних чи домашніх цілях, а таке що буде задіяне саме у виробництві та реалізації продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, тобто призначене для використання в професійних цілях;

- з урахуванням вимог законодавства лізингодавцем має бути юридична особа, яка є фінансовою установою, або юридична особа, яка не є фінансовою установою, але взята на відповідний облік Держфінпослуг;

- пропонується процедуру безспірного вилучення предмета лізингу, як найбільш ефективного засобу захисту прав лізингодавця, поширити на інші випадки порушення зобовязання з боку лізингоодержувача.

1. Січко Д.С. Юридична природа лізингу // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2003. - №3. - С. 80-85.

2. Січко Д.С. До питання сучасного положення лізингу в законодавстві України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2004. - №4. - С. 181-186.

3. Січко Д.С. Історія правовідносин лізингу // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 23. - К.: Ін-т. держави і права ім. В. Корецького НАН України, 2004. - С. 303-309.

4. Січко Д.С. Структура договірних звязків лізингу // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. Вип. 23 - О., 2004. - С. 302-307.

5. Січко Д.С. Правові теорії лізингових відносин // Материалы 58-й научной конференции профессорско-преподавательского состава и научных работников экономико-правового факультета ОНУ им. И.И. Мечникова (20-21 ноября 2003 г.). - О., 2004. - С. 148-151.

6. Січко Д.С. Аналіз законодавчої конструкції лізингу // Сборник научных статей экономико-правового факультета ОНУ им. И.И. Мечникова. - Т. 3. - О., 2004. - С. 131-136.

7. Січко Д.С. До питання визначення лізингу // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 3. - С. 101-104.

8. Січко Д.С. До питання відповідальності сторін за договором фінансового лізингу // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами I Міжвузівської науково-практичної конференції (27-28 травня 2005 р., м. Луцьк). - Луцьк, 2005. - С. 204-208.

9. Січко Д.С. До питання субєктивного складу договору фінансового лізингу // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2005. - №2. - С. 180-814.