Аналіз доктринальних підходів до визначення правової природи державних гарантій та формулювання власної позиції з цього питання і її обґрунтування. Визначення ознак, що характеризують державну гарантію відповідно до сучасного українського законодавства.
Аннотация к работе
Стаття на тему: Правова природа державної гарантіїУ статті проаналізовані аргументи представників науковців, які підтримують дві різні позиції в праві щодо правової природи державної гарантії (як приватноправового та як публічно-правового інститутів), досліджено ознаки, що характеризують державну гарантію відповідно до сучасного українського законодавства та сформульована власна позицію щодо правової природи державної гарантії. В статье проанализированы доводы представителей ученых, которые поддерживают две различные позиции в праве относительно правовой природы государственной гарантии (как частноправового и как публично-правового институтов), исследованы признаки, характеризующие государственную гарантию в соответствии с современным украинским законодательством и сформулирована собственная позиция относительно правовой природы государственной гарантии. Paper analyzes the arguments of the representatives of researchers, supporting two different positions in the law regarding the legal nature of the state guarantee (as a private law institution, and as a public law institution), legal nature of the state guarantee; several features that characterize a state guarantee under modern Ukrainian legislation are studied and its own position on the legal nature of the state guarantee is formulated. Різновидом гарантійних зобов’язань авторка визнає банківську гарантію, поруку та державну гарантію, які, на її думку, мають різну правову природу (банківська гарантія та порука - приватноправову, а державна гарантія - публічно-правову) і виокремлює такі відмінні риси державної гарантії: 1) регулюється нормами публічного права (норми приватного права застосовуються виключно у випадках, безпосередньо вказаних у законі); 2) гарантом виступає держава, яка самостійно визначає порядок надання гарантії, внаслідок чого сторони у цих правовідносинах не є рівними; 3) основна мета державних гарантій - стимулювання певної, визначеної державою необхідною, діяльності (інвестиційної, інноваційної тощо); 4) державна гарантія є частиною державного кредиту (який, за визначенням переважної більшості науковців відноситься до публічно-правових категорій); 5) публічно-правовий характер державної гарантії прямує з механізму виконання зобов’язань гарантом (державою чи її муніципальним утворенням) та підтверджується порядком виконання судового акту зі звернення стягнення на кошти бюджету у випадку невиконання гарантом (державою) добровільно своїх зобов’язань за договором про надання державної гарантії [6, с. Проаналізувавши аргументи прихильників різних наукових підходів до визначення правової природи державних гарантій та ознаки, що характеризують державну гарантію, доходимо висновку, що державна гарантія є публічно-правовим інститутом з наступних підстав: 1) у правовідносинах щодо надання державних гарантій відсутня рівність сторін - гаранту (державі) притаманний особливий статус, який обумовлює імперативність її дій з надання державних гарантій; 2) надання державних гарантій здійснюється за рахунок бюджетних коштів і обмежується ними; 3) розпорядження бюджетних коштів обумовлює встановлення процедур їх надання (перевірка фінансового стану особи, яка вимагає державної гарантії), користування та контролю за користуванням, недотримання яких обумовлює недійсність угоди з надання державних гарантій; 4) правову основу надання державних гарантій закладено в БК України, тобто їх надання регулюється нормами публічного законодавства.